Емануель Георгій Арсенійович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Георгій Арсенійович Емануель

народився — 14. 04.1775
місце народження — Вершиць (Австрійска імперія)
дата смерті — 26.01.1837
місце смерті — м. Елисаветград
місце поховання — м.Елисаветград

Георгій Арсенійович Емануель (14 квітня 1775 — 26 січня 1837) — учасник Вітчизняної війни 1812 року, генерал від кавалерії.


Зміст

Життя і діяльність

Георгій Арсенійович Емануель народився 14 квітня 1775 року в м. Вершеці (нині на території автономного краю Воєводіна) у дворянській родині. За національністю – серб “«Из венгерских дворян сербской нации». Його справжнє прізвище – Георгій Арсенійович Мануїлович. Емануель - скорочення, що надало слов’янському прізвищу латинізованого глянцю. Емануель – один з героїв 1812 року, і його портрет у виконанні англійського художника Д. Доу прикрашає „Військову галерею 1812 року” в Ермітажі. В Росію він прибув без будь-якої протекції 21-річним юнаком, як Д'Артаньян, покладаючись лише на свй розум, мужнє серце, чесність та волю. Георгій Арсенійович був досить освіченою людиною. Крім рідної сербської мови він вільно володів італійською, французькою, німецькою та російською мовами. Своїх висот, підкреслююють мемуаристи, Г.Емануель досяг самостійно. Вже через 30 років Георгій Арсенійович – генерал від кавалерії, начальник Кавказької області (величезної території, що простяглася від Чорного до Каспійського морів). Це був справжній воїн, бойовий генерал. Та є в його біографії декілька епізодів, які змушують замислитися і зробити висновок, що Емануель був незвичайним генералом.

Згадку про Георгія Арсенійовича містить книга О.Формозова „Страницы истории русской археологии» (М., 1986). Виявляється, крім участі в наполеонівських і кавказьких війнах, Емануель був ініціатором низки важливих заходів. Він зокрема збирав відомості про етнографію черкесів, а в 1829 році організував експедицію Академії Наук на Ельбрус, вершина якої вперше була підкорена 10 липня того ж року учасником сходження кабардинцем Кілларом. 22 жовтня 1829 року. На знак поваги і вдячності Академія Наук обрала Емануеля своїм почесним членом. Іще один не менш вражаючий факт. У 1829 році начальнику Кавказької лінії і Чорномор’я доповіли про якісь старовинні храми поблизу аулів Сенти і Шоан. Генерал відправив на їх обстеження архітектора О.Бернардацці (автора пам’ятника на честь військових маневрів 1888 року у Новій Празі та архітектора пам’ятника В.І.Григоровичу на Петропавлівському цвинтарі в Єлисаветграді) у супроводі 50 козаків та двох місцевих князів. Бернардацці виявив два середньовічні аланські святилища, скопіював написи на прилеглих до них кладовищах. Інформація про цю поїздку була негайно надрукована в „Журнале Министерства внутренних дел”. Емануель на цьому не зупинився – він мав намір реставрувати храми, влаштувати богослужіння й хрестити в них представників кавказьких племен. Однак невдовзі за станом здоров`я Георгій Арсенійович змушений був залишити Кавказ, і ця ідея не втілилась в життя. Добра пам’ять про Емануеля зберігається на Кавказі й дотепер.

Але найяскравіші сторінки військової біографії Емануеля пов’язані з Київським драгунським полком (1802-1814). Неодноразово під його командуванням перебували також Олександрійський гусарський полк, 2-й Український козачий та Ахтирський гусарський полки. Георгій Арсенійович мав справу в основному з військовими частинами „українського походження”. Крім того, в Єлисаветграді у ті часи дислокувався 2-й резервний кавалерійський корпус, в якому служило багато друзів і знайомих Емануеля. Нарешті, на рішення поселитися саме в Єлисаветграді міг вплинути і той факт, що тут мешкали нащадки сербів, які заселяли наш край у середині XVIII cтоліття. Сам імператор Олександр І у 1816 році радив вождеві сербів Карагеоргію, який втік до Росії після поразки повстання проти турків, обрати місцем постійного проживання Новомиргород – колишню столицю Нової Сербії на території Єлисаветградщини. У 1832 році Георгій Арсенійович придбав у Єлисаветграді будинок на околиці міста, де влаштував невеликий маєток.

Помер генерал Емануель 26 січня 1837 року в Єлисаветграді.


Emanuel pam1.jpg

Могила Г. А. Емануеля. Фото поч. XX ст.

Пам’ять

Понад сто років тому один із найсамобутніших мислителів XIX століття Микола Федоров у своїй «Філософії загальної справи» писав: «... Мы можем положительно утверждать, что останки отцов или вообще людей, чем-либо славных, могут пробуждать в нас силы. Питать благоговейные чувства к отдаленным предкам нынешнее поколение, конечно, не может, потому что оно не питает их и к ближайшим, как и вообще к отцам; но оно может убедиться, и даже очень легко, что не иметь таких чувств не только не составляет достоинства, а есть самый великий порок».

В пам’ять про генерала Г. А. Емануеля в Кіровограді на місці його усипальні встановлено гранітний обеліск.

Emanuel2.jpg

Депутація Київського гусарского полку та Єлисаветградського кавалерійського училища у сімейного склепу Г. А. Емануеля. 1912 рік

Emanuel pam2.jpeg

Могила Г. А. Емануеля. Фото кінця XX ст.

У 2004 році в Москві перевидано унікальну книгу князя М.Б.Голіцина „Жизнеописание генерала от кавалерии Эммануэля”.

У 2008 році випущено поштову листівку із зображенням портрету Г.А.Емануеля, виконаного відомим російським художником А.В.Євстигнеєвим.

Бібліографія

Голицын, Н. Б. Жизнеописание генерала от кавалерии Эммануэля [Текст] / Н. Б. Голицын; Вступ. ст. и коммент. Г. Г. Лисицыной, В. М. Файбисовича,. - М. : [б. и.], 2004. - 459 с. : портр

Босько, В. Єлисаветград. Усипальня генерала Георгія Арсенійовича Емануеля (1775-1837) [Текст] / В.Босько // Народне слово. - 2000. - 4 квітня. - С. 4

Босько, В. Єлисаветград та Олександрія у Вітчизняній війні 1812 року [Текст] / В. Босько // Народне слово. - 2012. - 7 червня. - С. 8, 9 : фото

Классова О. Душа, що не знала спокою..." [Текст] : до 175-річчя експедиції Георгія Емануеля / Классова О. //Елисаветградские ведомости. - 2004. - 23 июля. - С. 4 ; Елисаветградские ведомости. - 2004. - 30 июля. - С. 5

Колесник, Л. Наши герои войны 1812 года [Текст] / Л. Колесник // Молодіжне перехрестя. - 2006. - 2 листопада. - С. 9

Петраков, В. Кусочек сербской горы - Кировограду /В. Петраков // Украина-Центр. - 2008. - 9 октября. - С. 16

Слава і трагедія родини Емануелів [Текст] //Сільське життя плюс. - 2004. - 14 жовтня. - С. 3

Шевченко, С. Емануелі-ім`я у життєопису трьох народів [Текст] /С. Шевченко // День. - 2002. - 13 грудня. - С. 8

Шевченко, С. Нащадок сербів, який вважав себе українцем [Текст] / С. Шевченко // Народне слово. - 2005. - 27 жовтня. - С. 4

Шляховий, К. Про героїв і могили [Текст] / Костянтин Шляховий //Народне слово. - 2013. - 7 лютого. - С. 8-9 : портр.

Шляховий, К. Ад'ютант його Превосходительства [Текст]: 225 років з дня народження видатного земляка, генерала Емануеля / К.Шляховий // Народне слово. - 2000. - 4 квітня. - С. 4

Шляховий, К. Два генерали і полковник [Текст]: родослівна генерала Георгія Арсенійовича Емануеля / К.Шляховий // Народне слово. - 2000. - 4 квітня. - С. 4

Шляховий, К. Увічнений у медалі [Текст] : виповнюється 225 років з дня народження видатного земляка, генерала Емануеля / К.Шляховий // Народне слово. - 2000. - 4 квітня. - С. 4


Web-ресурси

Бонапарта в 1812—1815 гг. // Российский архив : Сб. — М., студия «ТРИТЭ» Н. Михалкова, 1996. — Т. VII. — С. 625—626. http://www.museum.ru/museum/1812/Persons/Slovar/sl_ye03.html

Все полководцы мира :: ЭММАНУЭЛЬ Георгий Арсеньевич http://all-generals.ru/index.php?id=610

Война 1812 года. Биографический справочник http://www.brdn.ru/person/564.html

Георгий Арсеньевич Еммануель – смерть после смерти

Генерал Эммануэль Г.А. http://voynablog.ru/2011/07/06/general-emmanuel-g-a/

Эммануэль Георгий Арсеньевич http://www.1812db.simvolika.org/?action=card&table=Subject&query=id=2547&cursor=0

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти