Добровольський Сергій Валерійович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Сергій Валерійович Добровольський

народився — 01.10.1984
місце народження — м.Олександрія, Кіровоградська область
дата смерті — 24.08.2014
місце смерті — Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область
місце поховання — м. Олександрія

Сергій Валерійович Добровольський (1 жовтня 1984, м. Олександрія, Кіровоградська область – 24 серпня 2014, Новоіванівка, Амвросіївський район, Донецька область) – український військовослужбовець, старший прапорщик Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Зміст

Життя і діяльність

Добровольський Сергій Валерійович народився 1 жовтня 1984 року в місті Олександрії на Кіровоградщині. Після закінчення середньої школи № 17 був покликаний на строкову службу в ВМФ України. Після її закінчення Сергій вирішив продовжити кар`єру військового. Служив прапорщиком у підрозділі Запорізької бригади охорони громадського порядку, Південного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України в складі в/ч №3033. До зони антитерористичної операції С. Добровольський прибув у липні 2014 року. Маючи звання старшого прапорщика, він перебував на посаді старшини роти бойового і матеріально-технічного забезпечення (БМТЗ).

DobrovolskiySV2.jpg

24 серпня разом з іншими військовими Сергій Добровольський отримав наказ передислокуватися. Про ці події розповідає командир 23-ї окремої бригади з охорони громадського порядку НГУ полковник Андрій Каргаєв: «23 серпня минулого року [2014 – Н.Ч.], в День українського прапора наші під Амвросіївкою [Донецька область – Н.Ч.] розбили дуже велику колону, яка зайшла з Росії. Було близько 200-300 осіб, вантажівки з боєприпасами та зброєю. І саме в цей період почали всі відходити. Гвардійці не відступали, чекали наказу і 24-го надійшов наказ про відхід. Пам`ятаєте, підрозділ «Прикарпаття» кинуло блокпост і пішло із зони АТО до себе в Івано-Франківськ? Так ось наші думали, що на блокпосту біля Новоіванівки стоять свої, вийшли на нього і потрапили в засаду. Вони довго вели бій, проте сили були нерівні». Поїхали через поле села Новоіванівки, де їх розстріляли бойовики.

Сергій Добровольський загинув разом із Борисом Грязновим та Максимом Барановим. Це, вочевидь, і про них у своїй поетичній збірці «Вірші з війни» писав Борис Гуменюк: «В один день усі троє вкрились небом / В один день усі троє стали небом» Як сповіщається на сайті Нацгвардії, Бориса Грязнова, Сергія Добровольського й Максима Баранова поховали в безіменній братській могилі (це здійснили місцевий фермер зі своїми працівниками).

Довгий час загиблих вважали зниклими безвісти, оскільки місцевість, де проходив бій і де прикопали тіла воїнів, була непідконтрольною Україні територією. Їхню смерть підтверджували лише слова товаришів, які дивом залишилися живими. Пізніше тіло Сергія Добровольського виявили у братській могилі волонтери організації «Народна пам`ять». 10-го жовтня 2014 року тіло загиблого було ексгумовано пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») та привезено до міста Дніпропетровська. Опізнати особу Сергія Добровольського, як і інших загиблих, вдалося за тестами ДНК. 28 березня 2015 року Сергій Валерійович Добровольський був похований у м. Олександрії Кіровоградської області на Алеї Слави військового кладовища. У статті «Холодное дыхание войны» Сергій Гавриленко описує цю трагічну подію так: «Когда похоронная колонна, которая везла тело погибшего воина из Запорожья, въехала на площадь Ленина, пришедшие на похороны организовано, под руководством нескольких александрийских волонтеров, преклонили колени и скандировали «Героям слава!»

Капітан Євген Закутський згадує: «Сергій залишив по собі тільки світлі спогади. Він був завжди усміхненим і позитивним навіть під час труднощів. Постійно намагався допомогти товаришам, ділився останнім». Про його розрадливу, мирну вдачу в довійськову пору свідчить і фото під час відпочинку.


DobrovolskiySV3.jpg

У воїна залишилися мати, молодший брат, дружина Оксана та донька Настя.

Пам`ять

У запорізькій бригаді громадського порядку Національної гвардії України було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь загиблих однополчан, старшого прапорщика Сергія Добровольського та прапорщика Бориса Грязнова.А в музеї бойової слави військової частини 3033 створені експозиції на їхню честь.

DobrovolskiySV4.jpg

DobrovolskiySV5.jpg

Нагороди

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Сергій Валерійович Добровольський нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Бібліографія

Гавриленко Сергій. Холодное дыхание войны / Сергій Гавриленко // Олександрійський тиждень. - 2015. - 2 квітня. - С. 1: фото Анотація: Про прощання на головній площі м. Олександрії 24 серпня 2014 року із загиблим під селом Новоіванівка Амвросіївського району Донецької області 30-річним олександрійцем С.Добровольським.

Забур'янена слава // Народне слово. - 2016. - 14 липня. - С. 2 : фото Анотація: У Олександрії могили бійців АТО заростають бур'янами, публікація привертає увагу громади до вшанування пам'яті героїв.

Web-ресурси

Добровольський Сергій Валерійович (Книга пам’яті полеглих за Україну)

Навколішки коридором шани зустріли кортеж із тілом 30-річного Героя в Олександрії на Кіровоградщині

Командир запорожской бригады Нацгвардии: Наши вышли на блокпост и попали в засаду

Закутський Євген. Найкращі люди завжди йдуть першими

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти