Добровольський Костянтин Ерастович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Костянтин Ерастович Добровольський

народився — 11 (23) травня 1867
місце народження — м.Єлисаветград, нині Кропивницький
дата смерті — 13 грудня 1946
місце смерті — м. Київ
місце поховання — м. Київ

Костянтин Ерастович Добровольський (11(23) травня 1867 – м. Єлисаветград, нині Кропивницький – 13 грудня 1946 – м. Київ) – лікар-гігієніст, доктор медицини, професор-гігієніст, завідувач кафедри загальної та шкільної гігієни університету св. Володимира, пізніше – Київського медичного інституту.

Життя і діяльність

Добровольський Костянтин Ерастович народився 11 (23) травня 1867 в м. Єлисаветграді (нині Кропивницький) у дворянській родині. Закінчивши з золотою медаллю в 1886 році класичну гімназію в м. Сімферополі, юнак три роки навчався в Петербурзькому гірському інституті. Пізніше він перейшов на медичний факультет Московського університету, який закінчив 1895 року. Це були часи найбільшого розквіту медичного факультету цього вузу, адже викладачами тоді були висококваліфіковані науковці. Кафедрою гігієни керував основоположник гігієни праці в Росії професор Федір Федорович Ерисман. Кафедру факультетської хірургії очолював професор Микола Васильович Скліфосовський, який за рекомендацією Миколи Івановича Пирогова завідував кафедрою в Київському університеті. Ка¬федру факультетської терапії очолював авторитетний клініцист, лейб-медик і таємний радник, професор Григорій Ана¬толійович Захар`їн. Фізику на медичному факультеті читав всесвітньо відомий учений, професор Петро Миколайович Лєбєдєв. Тож, студенти медичного факультету, а з ними й К.Е. Добровольский, отримали блискучу підготовку з фундаментальних наук, гігієни й суміжних дисциплін. В ці роки молодий Костя Добровольський брав активну участь у громадському житті вузу. Його обрали головою Кримського земства студентів, членом підпільної «Союзної ради вищих учбових закладів». В наступному1896 році 29-тилітній К. Добровольський, маючи дві незакінчені та одну повну вищу освіти, почав свою трудову діяльність. Спочатку два роки він працював у інституті підготовки лікарів та клінічних установах Санкт-Петербургу (1896-1898), потім – земським лікарем Тихвинського повіту Новгородської губернії та Слов’яносербського земства Катеринославської губернії (1898-1900), постійно вдосконалюючи свою практичну лікарську кваліфікацію. Слід відзначити, що в цей час Катеринославська й Херсонська губернії мали сильні санітарні організації, в яких працювали такі прогресивні земські лікарі, як О.В.Корчак-Чепурківський, М.І. Тезяков, П.П.Кудрявцев, М.С. Уваров. Не меншим авторитетом користувався й К.Е. Добровольський. На своїй посаді він заслужив велику довіру та любов населення, й селяни запропонували своєму вельмишановному лікареві підвищений заробіток (за їхній рахунок), аби тільки той не полишав роботу в повіті. Але Костянтина Добровольського приваблювала набагато ширша діяльність. «В результаті мого короткочасного досвіду на земській роботі, – пише Костянтин Ерастович, – в мені визначилось прагнення працювати по лінії оздоровлення країни, а не лише по лінії надання допомоги хворим. Для подальшого підвищення своєї кваліфікації я відправився в 1901 році для занять по гігієні в Юр`ївський університет [нині м. Тарту, Естонія] до професора Хлопіна»

Цей науковець швидко оцінив старанність і цілеспрямованість свого учня, надавши йому місце асистента. В 1904 році Костянтин Ерастович захистив докторську дисертацію. Цікаві відомості про особистість медика-науковця подає «Биографический словарь В.Ю. Альбицкого, Н.Х.Амирова»: «Як викладач Костянтин Добровольський був надзвичайно вимогливим до себе. Він старанно готувався до лекцій, складав конспекти до кожної лекції, прагнув до чисто наукового викладу предмета, не любив застосовувати зовнішніх ефектів». У 1904 р. К.Е. Добровольський працював у Новоросійську, а пізніше – в Одесі, де захистив дисертацію на ступінь доктора медицини (“Исследования чувствительности наиболее употребляемых в санитарной практике способов определения каменноугольных красок”). У своїй дисертації він, на осно¬ві аналізу захворюваності робітників хімічних підприємств, довів необхідність санітарно¬ токсикологічного дослідження хімічних речовин, що застосовуються в харчовій промисловості і розробив методи їх визначення в санітарній практиці. У зв`язку з тим, що в кінці цього року проф. В.Г.Хлопін був призначений ординарним про-фесором кафедри гігієни Петербурзького жіночого інституту, він запросив Добровольского на посаду приват-доцента цієї кафедри. В Петербурзі, крім подальшого дослідження кам`яновугільних фарб, К.Е. Добровольский разом з В.Г.Хлопіним вивчав проблеми, пов`язані з водозабезпеченням Петербургу й читав курс «Найважливіші методи санітарних досліджень». В 1907–1909 рр. К.Е. Добровольський – приват-доцент Сан-Петербурзького жіночого інституту. Він неодноразово перебував у закордонних наукових відрядженнях. В 1909 р. Костянтин Ерастович стажувався в гігієнічній лабораторії Берлінського університету, а потім, близько року, в Інституті Пастера в Парижі в професора І.І. Мечникова. Тут К.Добровольський досліджує індолифенолутворюючу здібність деяких бактерій кишкової флори й публікує отримані результати в працях інституту Пастера. З 1910 до 1914 року він – екстраординарний професор і завідувач кафедри гігієни Казанського університету. З 1914 року – завідувач кафедри гігієни Київського університету св. Володимира. К. Добровольський віддавав багато сил і енергії не лише викладанню на кафедрі, готуючи прискорені випуски лікарів для фронту, але й організації різних курсів (дезінфекторів, сестер милосердя та ін.), роботі в Земському союзі Південно-Західного фронту. Костянтин Ерастович домігся того, щоб гігієна із факультативних дисциплін була переведена в обов’язкову. Це, безумовно, його велике досягнення, оскільки подальша підготовка фахівців набула профілактичного спрямування.

З 1914 до 1922 років і з 1932 до 1941 років Костянтин Ерастович завідував кафедрою загальної гігієни Київського медичного інституту. В 1915 році він отримав наукове звання професора. Революцію 1917 р. К.Е. Добровольський зустрів з недовірою, але, коли нова Українська Держава в 1918 р. почала створювати Академію наук, активно підключився до цієї справи. В 1917 році К.Е.Добровольський став міністром охорони здоров`я Української народної республіки («Сторінки історії факультету» (К.: НМУ. 2005)). Він був першим, хто запропонував створити при Українській Академії Наук кафедру медичної біології. Важливу роль у житті К.Добровольського, у формуванні його світогляду відіграла зустріч із видатним ученим В.І. Вернадським. У своєму щоденнику від 5 липня 1918 року Володимир Іванович дав свою оцінку: «Вчора вже були на новій квартирі професора Костянтина Ерастовича Добровольського, дуже розумної й милої людини, ідейно м`якого, але твердого в житті... Його наукова робота пов`язана з суспільними інтересами, [він] сповнений академічної честності». В 1923–1932 роках учений працював за кордоном завідувачем кафедрою Ленінградського (нині Санк-Петербургського) інституту удосконалення лікарів, де досліджував проблеми покращення санітарних умов великих міст. Після повернення в Україну, в 1932 році Костянтин Добровольський одразу очолив санітарне відділення Київського санітарно-бактеріологічного інституту, а з 1933 року й кафедру гігієни Київського медичного інституту (нині Інститут епідеміології та інфекційних хвороб АМНУ). Разом зі своїми співробітниками санітарно-бактеріологічного інституту та кафедри гігієни (зокрема з доцентом Д.Д.Шмалем) проводив велику роботу з дослідження Дніпра та його берегів біля Києва. Наслідком цієї роботи стали проектування та побудова дніпровського водогону в Києві, а також розроблення санітарних охоронних зон джерел водопостачання київських військових містечок.

Під час Великої Вітчизняної війни в окупованому Києві К.Е.Добровольський викладав у створеному українськими лікарями Медичному інституті та в Київській фельдшерсько-акушерській школі для студентів, які не встигли евакуюватися, чи з інших причин залишилися в місті. У 1944-1946 роках він став завідуючим кафедрою шкільної гігієни. Помер К.Е.Добровольський 13 грудня 1946 року. Похований у Києві. За тоталітарного режиму його ім`я було замовчувано. Основними в його науковій спадщині є роботи, присвячені питанням гігієни водопостачання, методам санітарного дослідження, а також методичним проблемам викладання. Всі ці теми, розроблені Костянтином Ерастовичем з вичерпною повнотою й ретельністю. Перші його дослідження присвячувались водопостачанню Петербурга. Питання про ефективне знешкодження невської води стояло дуже гостро, адже епідемії черевного тифу тоді ще не були ліквідовані. Повернувшись у Петербург, Костянтин Ерастович взяв активну участь у роботі по установці озонаторів, а пізніше в спостереженні й контролі над їхнім функціонуванням. Цим проблемам автор присвятив чотири грунтовні роботи. В Казані К. Добровольський займався дослідженням забруднення Волги.

Під час своїх закордонних відряджень у Берліні й Парижі, Костянтин Ерастович вивчав бактеріологію в її застосуванні до гігієни. Учений першим запропонував визначати кількість кишкових паличок для оцінки ступеня забруднення води. Рецензент цієї роботи професор Клейн схарактеризував її як «класичну в російській літературі», що стала поштовхом для інших наукових досліджень у цій галузі. Отже, провідною темою, над якою працював К.Добровольський, була тема води й водопостачання. Їм учений присвятив свої 16 робіт. «Мені доводилось, – пише науковець, – багато років працювати в університетських містах, розміщених на побережжі наших великих річок, що є могутніми факторами санітарної культури. Зрозуміло, що повз таких водойм, якими є Нева, Волга й Дніпро, не може пройти жоден гігієніст. Цим пояснюється та обставина, що я з особливим бажанням і любов`ю висував як у своїх працях, так і в роботах закладів, у яких я перебував на службі, питання, пов`язані з дослідженням Неви, Волги й Дніпра». Загалом, у науковій спадщині Костянтина Ерастовича Добровольського 41 наукова праця, з яких опубліковано лише 25. Більшість із них присвячені проблемам гігієни води р. Дніпро і водопостачання, методам санітарного дослідження. Учений одним із перших застосував у гігієні метод спектрометрії, рефрактометрії тощо при дослідженні кам’яновугільних фарб, молока й інших об’єктів. Інші його праці присвячені питанням гігієни харчування, здійсненню токсиколого-гігієнічного тестування харчових продуктів, очищення населених пунктів, залізничній гігієні, а також методології викладання гігієни у вузах.

Бібліографія

Вернадский В.И. Дневники. 1917-1921. К.: На¬укова думка, 1994. - С. 115.

Вернадский В.И. О научной работе в Крыму в 1917-1921 г.г. // Наука и ее работники. - 1921. - № 4. - C. 5-12.

Ганіткевич Я. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи. Біографічні нариси та бібліографія. – Львів, 2002. - С. 64, 153.

Голяченко О., Ганіткевич Я. Історія медицини. Тернопіль: ТДМУ «Украмедкнига», 2016. – С. 233, 240.

Добровольский К.Е. В справі включення до катедр при Українській Академії Наук катедри медичної біології // Збірник проектної Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії Наук у Київі. - К., 1919.

Добровольський К. Е. Збірник праць комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. – К.: Видання Української Академії наук, 1919. – IV, 88, XXXIV c. Анотація: В збірнику зібрано праці комісії "для вироблення законопроекту про заснування Української Академії Наук у Києві і при ній Національної бібліотеки, Національного музею та інших міцних наукових інститутів», де вчені розробили стратегії і моделі розвитку інституції, основи концепції установи, в якій збігалися б інтереси творчої особистості й наукового колективу, фундаментальної і прикладної науки, держави і наукової громадськості. В основу концепції покладено ідею В. І. Вернадського про те, що Українська академія наук повинна «опріч своєї всесвітньої ваги задовольнити важливі національні, державні та місцеві життєві вимоги». Було обрано склад Комісії, запропоновано структуру Академії Наук, яка складається з чотирьох відділів, наукових установ та великих постійних комісій при Академії, статут. Новою і найважливішою умовою розвитку науки фундатори УАН визнали участь держави в організації науково-дослідної роботи.

Добровольский Константин Эрастович // Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров КМИ. - К.: Здоров'я, 1991. - С. 36.

Добровольский Константин Эрастович // Профессора Таврического Национального университета им. В.И.Вернадского, 1918-1920. - К.: Либидь, 2000. - С. 43.

Добровольський Костянтин Ерастович // Сторінки історії факультету. - К.: НМУ. 2005. - С. 11.

Добровольский Константин Эрастович // Энциклопедический словарь Граната.- СПб., 1916.- Т.18.- С . 433-434.

Добровольский К.Э. Обеззараживание питьевой воды посредством озона в применении к водоснабжению г. Петербурга. 1907 (співавт.); К вопросу об изменении состава воды реки Волги около Казани // Гигиена и санитария. 1915. - № 1.

Добровольский К.Э. Підготовка санитарных врачей / К.Э. Добровольский // Высшая школа. – 1937. - №4.

Добровольский Л. А. Профессор Константин Эрастович Добровольский // Український журнал з проблем медицини праці. - 2006. - № 3(7).

Добровольський Л.А. Профессор Константин Эрастович Добровольский / Л.А.Добровольський // Український журнал з проблем медицини праці. – 2006. - № 3 (7). – С. 85 – 87.

Казанский государственный медицинский университет (1804-2004гг.): Заведующие кафедрами и профессора: Биографический словарь / В.Ю.Альбицкий, М.Э. Гурылева, Н.Х.Амиров и др. Под ред. В.Ю.Альбицкого, Н.Х.Амирова. – Казань: Магариф, 2004. – 472 с.: портр.

Костянтин Ерастович Добровольський // Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. - Львів, 2004. – С.135, 257.

Некролог. Памяти профессора К.Э. Добровольского // Гигиена и санитария. 1947. - №10.

Памяти проф. К.Э. Добровольского // Гигиена и санитария – 1947. - № 10. - С. 56-58.

Подготовка санитарных врачей // Высшая школа. - 1937. - № 4.

Полякова І.М. Добровольський Костянтин Ерастович / І.М.Полякова // Енциклопедія сучасної України: в 25 т. / НАН України, Наукове т-во ім. Шевченка, ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І.М.Дзюба, А.І.Жуковський та ін. – К. [б. и]. – Т. 8: Дл-Дя. – 2008. – С.117. іл., фото. Санитарное изучение р. Днепр у Киева. - К. - 1937.

Сытник K.M., Стойко С.М., Аланович H.A. В.И. Вернадский. Жизнь и деятельность на Украине. - К.: Наук. думка, 1984. - С. 34.

Трахтенберг И.М. Из записных книжек и не только. Кн. 1. - К.: Авиценна, 2003. - С. 32.

Хлопин Г.В., Добровольский К.Э. Обезвреживание питьевой воды посредством озона в применении к улучшению водоснабжения Петербурга // Вестник общей гигиены. - 1907. - № 5. - С. 284-291.

Шурляков С. Вчений-гігієніст Костянтин Ерастович Добровольський / С.Шурляков // Агапіт. - 1999. - №11.

Dobrovolsky К.Е. Des microbes producteurs de phenol // Anna les de l’lnstltute de Pasteur. - 1910. - № 1. - P. 15-20.

Web-ресурси

http://old.kazangmu.ru/ubi/index.php?option=com_content&view=article&id=210:2012-03-12-11-45-14&catid=6:uface&Itemid=45 Добровольский Константин Эрастович. История университета в лицах

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/REF0008682 Добровольський Костянтин Ерастович

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0008019 Добровольський Костянтин Ерастович. Електронна бібліотека України

http://opb.org.ua/2668/1/06-3%287%29_14_UKR%20opt.pdf Добровольський Л.А. Профессор Константин Эрастович Добровольский

https://library.gov.ua/event/narodyvsya-kostyantyn-erastovych-dobrovolskyj/ Народився Костянтин Ерастович Добровольський

http://eu.univ.kiev.ua/departments/medychnyy-fakul%60tet-universyte/dobrovol%60s%60kyy-kostyantyn-eras/ Пасько І.В. Добровольський Костянтин Ерастович

http://esu.com.ua/search_articles.php?id=22421 Полякова І.М. Добровольський Костянтин Ерастович

http://opb.org.ua/2668/ Професор Костянтин Ерастович Добровольський

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти