Давидов Володимир Миколайович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Володимир Миколайович Давидов

народилася — 19.01.1849
місце народження — м.Новомиргород Херсонської губернії (тепер Кіровоградська обл.)
дата смерті — 23.06.1925
місце смерті — м. Москва
місце поховання — Нікольське кладовище Олександро-Невської лаври. В 1934 році прах був перенесений на Тихвінське кладовище

Давидов Володимир Миколайович (справжнє ім'я та прізвище Іван Миколайович Горєлов) (19.01.1849, Новомиргород, —- 23.06.1925, Москва) - російський актор, народний артист РСФСР (1922). Створив галерею реалістичних портретів, театральний педагог, наставник.


Життя і діяльність

Народився в Новомиргороді Херсонської губернії в благополучній дворянській сім'ї військового. З дитинства виявляв пристрасть до лицедійства, вже гімназистом в Тамбові зіграв такі ролі як Бобчинський у "Ревізорі" М.Гоголя, Пімен в пушкінському "Борисі Годунові", Свата в "Весіллі" Гоголя, Простакова в "Недорослі" Д.Фонвізіна. Не зумівши вступити до Московського університету , проводив весь час на спектаклях Малого театру, познайомився з творчістю його корифеїв: І.Самаріна, С.Шумського, В.Жівокіні. Безпосередню участь у долі юнака проявив І.Самарін, давши йому перші уроки акторської майстерності та рекомендацію в Орловську трупу « на виходи».

Davydov1.jpg

Давидов Володимир (молоді роки)

У 1867-1880 рр. виступав на сценах провінції, перегравши десятки різних за масштабом і амплуа ролей (всього він зіграв 547 ролей). Блискуче грав у дивертисментах, виступаючи як куплетист і оповідач, фокусник і виконавець пісень і романсів. Музикальність сприяла успіху актора в модній опереті (переграв весь оперетковий репертуар провінції), а також у старовинних водевілях, де необхідно було бездоганне володіння пластикою. Головним було освоєння класичного російського репертуару. Його талант найбільш повно розкрився в знаменитій антрепризі П.М.Мєдвєдєва. Починаючи з амплуа «простаків», в якому виділявся, привертав увагу своїм оптимізмом, щирістю і завзяттям. Давидов також успішно освоював ролі протилежного плану (Арбеніна в лермонтовському "Маскараді" ) .

Davydov2.jpg

Давидов Володимир

Цілу галерею людських типів зіграв в драматургії А. М. Островського, який надзвичайно цінував неабиякого артиста. Перші свої ролі в цьому репертуарі (Іполіт - "Не все коту масляна", Бальзамінова - "Одруження Бальзамінова") пропрацював під керівництвом А.І.Шуберта. У п'єсі "Гроза" зіграв Кудряша, Бориса і Тихона. А в п'єсі "Ліс" грав Буланова і Аркашку, в "Скажених грошах" - Василькова і Кучумова, в "Дохідному місці" - Білогубова, Жадова, Юсова, в "Безприданниці" - Карандишева і Робінзона; Мурзавецького в "Вовках і вівцях"; Бородкіна в "Не в свої сани не сідай" і т. д. Роль Подхалюзіна в п'єсі "Банкрут або свої люди - розрахуємося" Островський репетирував з артистом особисто.

Davydov3.jpg

Давидов Володимир

У провінції приступив до ролей, які супроводжували його все життя , таким як Расплюєв з "Весілля Кречинського" А.В.Сухово-Кобиліна, що став зразком акторської майстерності у справі створення типового образу російської дійсності, який поєднував комічність характеру з сатиричною гіркотою і співчуттям до зниклої і знедоленої людини.

З 1880 став актором імператорського Александрінського театру. Продовжував орієнтуватися на зразки російської класики. Доводив до досконалості одну з улюблених ролей, Митрофана в "Недорослі" Фонвізіна, відсвяткував 50-річчя "Ревізора" М.Гоголя ролями Городничого, зігравши також Подколесіна з "Одруження", Замухришкіна в "Гравцях" та інші гоголівські ролі, вразивши не тільки тонкощами майстерності, а й точним проникненням в гоголівський гумор. Однією їх характерних рис комедійного дарування була відсутність комікування. І чим серйозніше був актор в ролі, тим смішніше виглядав той чи інший характер. На одному зі своїх портретів Давидов написав: «...Сміх - велике діло! Ще Гоголь сказав, що сміх створений на те, щоб сміятися над усім, що ганьбить справжню красу людини ...». У цих словах сформульована гуманістична основа світлого, життєствердного мистецтва актора, заснованого на споконвічній оптимістичній вірі в світлі сторони життя і людини. Давидову був чужий песимізм, а з ним мистецтво нових форм на рубежі століть.

У 1886-1888 рр. Володимир Давидов працює у театрі Ф.А.Корша. Його поява в Москві стала театральною подією. Зіграв Городничого і Фамусова в Грибоєдівському "Горі від розуму". Познайомив Москву з "Справою А.В.Сухово - Кобиліна, воскресив роль Мошкина з тургенєвських "Нахлібників". Головною подією того періоду став вихід Давидова у чеховському Іванові, а пізніше в постановці Чайки, потерпілої невдачу в Олександрійському театрі (у 1896 Чехов зазначив з позитивного боку лише гру В.Ф.Коміссаржевської і Давидова у ролі Соріна ).

У 1888 році під тиском громадської думки дирекція Александрінського театру добилася повернення Давидова у Петербург, де він прослужив до 1924 року. Кількісно список зіграних ним за той час ролей набагато перевищує якісну сторону сценічного матеріалу. До галереї гоголівських типів за цей час додався Чичиков в інсценуванні "Мертвих душ", ряд значних ролей в пізніх п'єсах О. М. Островського. З теплотою і співчуттям до маленької людини грав Оброшенова в "Жартівниках". Не пройшли повз і п'єси Л.М.Толстого ("Плоди освіти", "Влада темряви"). На підмостках різних театрів долучився до творчості О.М.Горького (Лука, Бессєменов в п'єсах "На дні" ,"Міщани"). Це свідчить про його інтерес до сучасних пошуків театру, незважаючи на стійке неприйняття ним мистецтва режисури. Він був переконаний в самодостатності акторської творчості і його пріоритеті в системі театру. Звертався і до класики зарубіжної. Яскраві фігури були відтворені їм у таких ролях, як Гарпагон ("Скупий"), Скапен ("Витівки Скапена"), Журден ("Міщанин -шляхтич"), Жорж Данден ("Жорж Данден"), Сганарель ("Школа чоловіків"), Оргонт ("Тартюф"). Його виконання відрізнялося життєрадісністю і відсутністю грубої буфонади. Близький Давидову був і шекспірівський театр. Тільки в Гамлеті зіграв кілька ролей: могильника і актора, Лаерта, Полонія і Клавдія. Блискуче грав у шекспірівських комедіях, граючи Клюкву ("Багато шуму з нічого"), Груміо ("Приборкання норовливої"), Фальстафа ("Віндзорські пустунки").

Davydov0.jpg

Давидов Володимир

У 1924 році Давидов на запрошення А.І.Южина виступає на сцені Малого театру. Останньою роллю стала роль Матроса в однойменній п'єсі Соваж і Делюр’є.

З 1883 року Володимир Давидов викладав у Петербурзькому театральному училищі, стверджуючи реалістичний метод розкриття людського характеру. Серед учнів Давидова: В.Ф.Коміссаржевська, Н.Н.Ходотов, Л.С.Вівьен та інші. Його називали спадкоємцем традицій. "Виступаючи наступником могікан російського театру, він ввібрав заповіти М.Щепкіна правди життя в мистецтві, психологічну тонкість і демократичний гуманізм А.Мартинова, життєве повнокров'я і реалістичну конкретність П.Садовского, віртуозну техніку В.Самойлова. Синтезуючи кращі традиції минулого, Давидов виробив свій метод і стиль", - писали С.С.Данилов і М.П.Португалова. У процесі роботи над роллю категорично відкидав шлях до творчості через натхнення. Його шлях йшов від кропіткої вдумливої роботи розуму і серця до емоційного злету і творчої свободи.

Знімався у фільмах:

«Весілля Кречинського» (1908, Расплюєв),

«Очі Баядерки» (1913, Шаль).

Помер Володимир Миколайович Давидов в Москві 23 червня 1925 року. Був похований на Нікольському кладовищі Олександро-Невської лаври. В 1934 році прах був перенесений на Тихвінське кладовище.

Бібліографія

Листи В.Н. Давидова // Театральний спадок - М., 1956

Мистецтво України [Текст] : Біографічний довідник / За ред. А.В.Кудрицького. - К. : Українська енциклопедія, 1997. - С.188

Розповідь про минуле - Л. — М.. 1962

Брянський А., В.Н. Давидов. 1849—1925. Життя і творчість- Л. — М., 1939

Вівьен Л. С., В.Н. Давидов і його школа // Записки про театр- Л. — М., 1958

Малютін Я. О., Актори мого покоління. - Л. - 1958

Трибуцька, О. Нашого цвіту - по всьому світу [Текст] / О. Трибуцька // Народне слово. - 2011. - 11 серпня. - С. 9

Постаті Новомиргородщини [Текст] // Новомиргородщина. - 2014. - 25 січня. - С. 6-7


Web-ресурси

Велика Радянська Енциклопедія: Давидов Володимир Миколайович

Вікіпедія. Володимир Давидов

Володимир Миколайович Давидов: біографія http://www.people.su/ua/33091

ОУНБ Кіровоград. Календар пам`ятних дат http://library.kr.ua/archives/kalend1999/davydov.html

Давидов Володимир Миколайович http://referat.cc.ua/vre/11057.html

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти