Гродеков Микола Іванович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Микола Іванович Гродеков

народився — 22.09.1843
місце народження — м. Єлисаветград Херсонської губернії (нині м. Кіровоград)
дата смерті — 12.12.1913
місце смерті — м.Санкт-Петербург, Росія
місце поховання — Смоленське православне кладовище

Гродеков Микола Іванович (22 вересня 1843року, м. Єлисаветград(нині Кіровоград) - 12 грудня 1913року, Санкт-Петербург) - приамурський генерал-губернатор, туркестанський генерал-губернатор, член Державної ради, учасник середньоазіатських походів. Військовий письменник. Генерал від інфантерії.



Зміст

Життя і діяльність

"Под покровом холодной наружности скрывалось доброе сердце, откликавшееся на каждый призыв. Как начальник он был строг к своим подчиненным, требователен, но и справедлив, и это крайне ценилось..." В. К. Арсеньев

Микола Іванович Гродеков народився в м. Єлисаветграді (нині Кіровоград, Україна) у збіднілій офіцерської сім'ї. Батько - обер-вагенмейстер ІІ кірасирської дивізії майор І.О. Гродецький. Наприкінці 1865 року Миколі Івановичу було дозволено, разом з братом і сестрами, змінити їх прізвище на Гродеков як «більш відповідне до їх походження і до сповідуваної ними православної релігії». Рано залишився сиротою. Навчався в Олександрійському сирітському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі, далі Костянтинівському військовому училищі. Вищу військову освіту здобув у Миколаївській академії Генерального штабу в 1868 році. Ще в стінах академії він мав честь близько зійтися з полководцем М.Д. Скобелєвим, з яким йому довелося служити в Туркестанському військовому окрузі.

У 1893 р. М. І. Гродеков почав службу на Далекому Сході. Спочатку першим помічником Приамурського генерал-губернатора С. М. Духовського, а через п'ять років сам зайняв генерал-губернаторський пост (1898), на якому перебував до 26 вересня 1902 року. Одночасно він був командувачем військами Приамурського військового округу, військовим наказним отаманом козачих військ . Не так багато років діяльність М. І. Гродекова була пов'язана з Далеким Сходом, але для розвитку регіону їм було зроблено настільки багато, що її результатами люди користуються і сьогодні. Однією з найважливіших проблем, яку йому довелося вирішувати, було заселення краю. У результаті вжитих заходів населення краю збільшилася на 82 000 осіб. Відповідно до його програми розвитку освіти було відкрито 37 початкових шкіл, 1 прогімназія, 1 реальне училище, кадетський корпус у Хабаровську; 17 початкових училищ були перетворені в двокласні та планувалося відкриття низки професійних технічних училищ. Він збільшив у 1,5 рази платню вчителям. Дотримувався політики невтручання у внутрішні справи корінного населення, поважав їх звичаї і порядки. За період служби помічником генерал-губернатора М.І. Гродеков побував на Сахаліні з ревізією каторжного острова, де розкрив безліч правопорушень і зловживань. Гродеков ретельно вивчав історію, сучасне соціально-економічне становище і військовий потенціал суміжних з Росією країн, насамперед, Японії, Кореї і Китаю.

Взимку 1896-1897 рр. вже будучи генерал-губернатором він зробив велику поїздку по країнах Азії - відвідав Корею, Японію, Філіппіни, Камбоджу, Таїланд, Гонконг, Шанхай. У 1897 році бере активну участь у першому загальному переписі населення. М. І. Гродеков був у числі осіб, які відкрили в 1899 році Східний інститут у Владивостоці. Він був головою Ради Приамурського відділу Імператорського Російського Географічного товариства, в роботі якого брав активну участь. При М. І. Гродекові почали працювати перша в краї публічна бібліотека (нині Далекосхідна державна наукова бібліотека, у створення та організацію роботи якої він вклав багато сил і особистих коштів.

Головне дітище М.І. Гродекова - Хабаровський краєзнавчий музей, який по праву носить його ім'я. Будівля музею, його експонати і багато іншого з'явилося завдяки його зусиллям. Їдучи з Хабаровська в 1902 році до Петербурга М.І. Гродеков передав музею у Хабаровську всі свої колекції, а після його смерті, за заповітом, музею були передані 14 тисяч рублів, бурка і шашка з діамантами. М. І. Гродеков, як вищий адміністратор краю, сприяв заснуванню Свято-Троїцького чоловічого монастиря поблизу залізничної станції Шмаковка; клопотав про відкриття у Владивостоці духовної семінарії, неодноразово передавав церкві свої особисті заощадження. Генерал-губернатор особисто протегував Товариству тверезості, яке народилося в приморському селі Осинівка, допоміг обладнати там школу і читальню.

Книги з домашньої бібліотеки Миколи Івановича можна зустріти не тільки в науковій бібліотеці Хабаровська, почесним громадянином якого він є з 1902 року, а й в інших містах колишньої Амурської і Приморської областей. На постаментах скульптур Ши-Цза (міфологічні леви на Петровській набережній) в Санкт-Петербурзі, привезених Гродековим з Китаю та подарованих місту, висічений дарчий напис: «Ши-цза из города Гирина в Маньчжурии перевезена в Санкт-Петербург в 1907 году. Дар генерала от инфантерии Н. И. Гродекова».

М.І. Гродеков, до слова, першим звернув увагу на майбутнього дослідника і мандрівника В.К. Арсеньєва, і за його наказом були оплачені самостійні експедиції молодого офіцера до берегів Ханки.

У 1902 р. М.І. Гродеков отримав місце в Державній Раді при імператорі.

У 1906 - 1908 роках М.І. Гродеков командував усіма сухопутними військами на Далекому Сході по закінченні російсько-японської війни і хоча, безпосередньо, не брав участь у розгромі революційно налаштованих солдатів і матросів Сибірського флотського екіпажу, але якимось чином впливав на вироки, пом'якшуючи їх силу.

Потім він був на посаді генерал-губернатора Туркестану, але через хворобу залишив службу із збереженням синекури в Державній Раді. Помер Микола Іванович Гродеков у Петербурзі 12 грудня 1913 року. Некролог про нього помістили всі далекосхідні газети. Н. І. Гродекова було поховано на Смоленському православному кладовищі в м. Санкт-Петербурзі, але, на жаль, в даний час невідомо, де знаходиться його могила, так як на цвинтарі не було встановлено жодного пам'ятника.

Генерал-лейтенант від інфантерії Гродеков був нагороджений багатьма російськими та іноземними орденами:

Орден Святої Анни 3-й ст. (1870)

Орден Святого Станіслава 2-й ст. (1873)

Золоте зброю «За хоробрість» (1874)

Орден Святої Анни 2-й ст. (1878)

Орден Святого Володимира 4-й ст. з мечами та бантом (1879)

Орден Святого Володимира 3-го ст. з мечами (1880)

Орден Святого Георгія 4-й ст. (1881)

Орден Святого Станіслава 1-й ст. з мечами (1882)

Орден Святої Анни 1-й ст. (1885)

Орден Святого Володимира 2-й ст. (1888)

Орден Білого Орла (1895)

Орден Святого Олександра Невського (1899)

Золота шашка прикрашена діамантами з написом «За перемогу в Півн. Маньчжурії »(1901)

Діамантові знаки Ордена Святого Олександра Невського (1904)

Орден Святого Володимира 1-го ст. (1906)

Орден Лева і Сонця 2-го ступеня із зіркою (1874) Персія

Орден вендської корони (нім.) рос. (1879) Мекленбург-Шверін

Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (1882) Персія

Орден Благородної Бухари 1-го ступеня (1889) Бухара

Орден Подвійного Дракона 1-го ступеня 2-го класу (1897) Китай

Орден Корони 1-го класу (1900) Пруссія



Пам’ять

Grodekov priamur gen.jpg

Фото. Новопризначений приамурський генерал-губернатор генерал-лейтенант М.І. Гродеков


Grodeov-oficers.jpg

Фото. М.І. Гродеков (сидить в центрі), серед офіцерів, під час поїздки на острів Сахалін у квітні 1894 року


Grodekov general.jpg

Фото. Генерал від інфантерії М.І. Гродеков


Grodekov museum.jpg

Фото. Хабаровський крайовий музей імені М.І. Гродекова


Pam Grodekov.jpg

Фото. Модель пам'ятника генералу Гродекову М.І.


Grodekov narys.JPG

Фото. Обкладинка історико-біографічного нарису про Приамурського генерал-губернатора М.І. Гродекова

Бібліографія

Н.И. Гродеков. Война в Туркмении. Поход Скобелева в 1880—1881 гг. Т. 1—4.- СПб., 1883—1884.

Всеподданнейший отчет Приамурского генерал-губернатора.- Хабаровск, 1901.

Об открытии Троицкосавско-Кяхтинского отделения Приамурского отдела Русского Географического общества.- Иркутск, 1894.

Через Афганистан. Путевые записки полковника Генерального штаба. СПб., 1880

Гродеков Н. И. Война в Туркмении. Поход Скобелева в 1880-1881 гг. Т. 1. СПб., 1883 - Веста. Европы, 1883, № 10, с. 817-820; Неделя, 1883, № 40, стлб. 1331.

Гродеков Н. И. Хивинский поход 1873 г. Действия кавказских отрядов. СПб., 1883. - Н. К.- Инж. журн., 1883, № 12, отд. 2, с. 303-308; А. Б. - Твер. губ. вед., 1884, № 1, с. 2-3.

Гродеков Н. И. Киргизы и кара-киргизы Сыр-Дарьинской области. Т. 1. Юридический быт. Ташкент, 1889. - Быков А. А. (Подпись: А. Б.-в).- Ист. вестн., 1889, № 11, с. 434-436; Журн. М-ва нар. просв., 1889, № 11, отд. 2, с. 260-261; Хаханов А. С. (Подпись: А. X.). -

Этногр. обозр, 1889, № 2, с. 227-230; Веселовский Н. - Зап. Вост. отд-ния Рус. археол. о-ва, т. 5, вып. 1, 1880, с. 115-122.

Хидая. Комментарии мусульманского права/ Пер. с англ. под ред. Н. И. Гродекова. Т. 1—4. Ташкент, 1893. «Что, если мы найдем е Афганистане не друзей, а врагов?»: Генерал Н. И. Гродеков о русской политике в Центральной Азии // Документы русской истории.- 2002.-№ 5 (59).

Памяти 1900 года. Посвящается усмирителю боксёрского движения в Маньчжурии генералу от инфантерии Н. И. Гродекову. Сборник. Харбин, 1906.

Мустафин В. Н. И. Гродеков (1883-1913 гг. Воспоминания-заметки). - Ист. вестн., 1915, № 10, с. 141-166.

Материалы из словарей: Альманах совр. рус. гос. деятелей. Т. 2, с. 917-918: Афанасьев Н. И. Современники. Альбом биографий. Т. 1. 1909, с. 79-81; Воен. энцикл. Т. 8, с. 498-499.

Гродеков, Н. И. [Текст] : Некролог // Исторический вестник. - 1914. - № 1 . - С. 377-378

Некрологи: Изв. Туркестан. отд. Рус. геогр. о-ва, т. 10, вып. 1, 1914, с. 247-248; Ист. вестн., 1914, № 1, с. 377-378.

Кротов О. Участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 років мешканців нашого краю [Текст] / О. Кротов // Народне слово. - 2011. - 28 квітня. - С. 9

Кротов О. Участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 років мешканців нашого краю [Текст] / О. Кротов // Народне слово. - 2011. - 12 травня. - С. 9

Кончин Евграф Гибель царского "Кота-мурлыки". Из истории формирования собрания Хабаровской краевой библиотеки [Текст] : (О генерал-губернаторе Приамурского края Н.И.Гродекове) / Евграф Кончин // Независимая газета. - 1999. - 13 мая. - С. 16

Петраков В. Дар елисаветградца украшает Санкт-Петербург уже без малого 10 лет [Текст] / В. Петраков // Освітянське слово. - 2003. - липень-серпень. - С. 16

Петраков В. Дар Елисаветградца украшает Санкт- Петербург уже без малого 100 лет [Текст] / В. Петраков // Ведомости. - 2005. - №4. - С. 5



Web-ресурси

Гродеков Николай Иванович http://library.kr.ua/elmuseum/zem/grodekov/index.html

История края в фотографиях и лицах: Гродеков Николай Иванович http://old.pgpb.ru/cd/primor/first/grod.htm

Н. И. Гродеков (1843-1913 гг.) http://www.kraeved.tv/2013/03/1843-1913.html

Хабаровский краевой музей имени Н. И. Гродекова http://www.museum.ru/xkm/2_1_4.htm

Гродеков Николай Иванович http://khabarovsk.kht.ru/about/Sitizens/list/grodekovni.htm

Гродеков Н. И. Хивинский поход 1873 года. Действия кавказских отрядов. http://www.runivers.ru/bookreader/book406270/#page/1/mode/1up

Н.И. Гродеков. Война в Туркмении. Поход Скобелева в 1880—1881 гг. Т.2 http://www.biblioclub.ru/95738_Voina_v_Turkmenii_Pokhod_Skobeleva_v_1880___1881_gg_Tom_2.html

Н.И. Гродеков. Война в Туркмении. Поход Скобелева в 1880—1881 гг.Т.3 http://www.biblioclub.ru/book/95740/

Н.И. Гродеков. Война в Туркмении. Поход Скобелева в 1880—1881 гг.Т.4 http://www.biblioclub.ru/95742_Voina_v_Turkmenii_Pokhod_Skobeleva_v_1880___1881_gg_Tom_4.html

Гродеков Н.И. Киргизы и каракиргизы Сыр-Дарьинской области : Юридический быт http://www.iea.ras.ru/cntnt/levoe_meny/publikacii/bibliograf1/n2011/kirgizi.html

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти