Гершфельд Давид Григорович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Давид Григорович Гершфельд

народився — 15.08.1911
місце народження — м. Бобринець Єлисаветградського повіту Херсонської губернії
дата смерті — 26.01.2005
місце смерті — м. Брейдентон, Флорида, США

Давид Григорович Гершфельд (15 (28) серпня 1911, Бобринець Єлисаветградського повіту Херсонської губернії − 26 січня 2005, Брейдентон, Флорида, США) − молдавський радянський композитор, музичний педагог і організатор, фольклорист, основоположник молдавської національної опери і системи музичної освіти Молдови.

Зміст

Життя і діяльність

Давид Гершфельд − засновник першої дитячої музичної школи та Національного музично-драматичного театру Молдавської АРСР (1937), Спілки композиторів Молдови (1940, 1944), Кишинівської державної консерваторії (1940 1944), музичного училища ім. Ш. Няги (1945) і дитячої музичної школи-десятирічки ім. Е. Коки в Кишиневі, Молдавського державного театру опери та балету (нині Національний театр опери та балету Республіки Молдова, 1955); автор першої молдавської опери «Грозован» (1956). Перший Заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР (1942), Народний артист Молдавської РСР (1961).

Давид Григорович Гершфельд народився в сім'ї скрипаля і композитора Григорія Ісаковича Гершфельда і його дружини Олени Яківни Фішман в містечку Бобринець (нині райцентр в Кіровоградській області України). У дитинстві жив в різних містечках України, де виступав з оркестром його батько, поки родина не осіла в селищі Степанівка Вінницької області. У цей час Д. Гершфельд почав брати професійні уроки гри на фортепіано та теорії музики в музичному училищі в Вінниці і грав на корнеті, малому кларнеті, баритоні і флейті-пікколо в керованому його батьком оркестрі місцевого цукрового заводу. Після закінчення школи-семирічки працював слюсарем, грав на різних духових інструментах в оркестрі розквартированої в Бердичеві кавалерійської дивізії імені Г. І. Котовського, інших військових оркестрах, потім навчався на робітфаку Бердичівської філії Київського хіміко-технологічного інституту.

У 1930 році вступив до Одеського музично-театрального інституту ім. Людвіга ван Бетховена за класом фагота і валторни, освоїв також фортепіано; композицію і теорію музики вивчав у класі професора Миколи Миколайовича Вілінського (1888-1956). Після закінчення консерваторії в 1934 році був направлений на театральну роботу в Молдавську АРСР − спочатку в Балту, потім в Тирасполь (тоді столицю Молдавської АРСР), де став завідувачем музично-постановочної частини Тираспольського Українського театру. Швидко проявив неабиякі організаторські здібності і протягом декількох років створив в Тирасполі Молдавський національний музично-драматичний театр, Будинок художнього виховання дітей (згодом Палац піонерів і школярів), дитячий симфонічний оркестр, а в 1937 році − першу в республіці дитячу музичну школу, яку очолював до 1940 року.

GershDV2.jpg

У 1937 році очолив новостворене при його участі Молдавське відділення Спілки композиторів України, яке в 1940 році перетворив на Спілку композиторів Молдови, яка базується тепер в Кишиневі. Всі ці роки разом з письменником Леонідом Корняну займався збором молдавського музичного фольклору в лівобережжі Дністра, що увінчалося виданням в 1939 році анотованої антології молдавських народних пісень з нотами (спільно з Л. Корняну). Опублікував також зібрані ним зразки непісенних музичного фольклору, головним чином традиційних молдавських танцювальних мелодій. У 1940 році Гершфельд встав на чолі організованої ним Спілки композиторів Молдови, заснував і очолив Молдавську державну консерваторію. Однак всі засновані інституції розпалися з початком Великої Вітчизняної війни та окупації республіки. У 1942 році Гершфельд організував ансамбль пісні і танцю «Дойна», що складався з оркестру під керуванням Шико Гаранового, солістів і танцювальної групи під загальним художнім керівництвом Гершфельда. Оркестр концертував на фронтах Великої Вітчизняної війни і в шпиталях, а за його організацію в 1942 році Гершфельд був першим в республіці удостоєний звання Заслуженого діяча мистецтв Молдови.

Після повернення до Кишинева в 1944 році Гершфельд відтворив і знову очолив Спілку композиторів Молдавії і Кишинівську консерваторію, а також став художнім керівником Молдавської державної філармонії, головою правління Молдавського музично-хорового товариства і директором організованого ним Кишинівського музичного училища (згодом імені Штефана Няги, 1945) і створеної ним на базі музучилища спеціалізованої музичної школи-десятирічки імені Є. Коки. Заснував також оперну студію при консерваторії.

У 1947 році його піддали нищівній критиці в газеті «Радянська Молдавія» і на самому початку кампанії по боротьбі з безрідними космополітами був звільнений з усіх займаних ним посад. У ці роки, проте, продовжив активно писати музику. У 1956 році відновлений головою Спілки композиторів Молдови, директором Кишинівської консерваторії і музичного училища, став художнім керівником Молдавського радіомовлення (до 1964 року). У 1955 році, використовуючи свій досвід організації Молдавського музично-драматичного театру в Тирасполі, Гершфельд вперше заснував в Кишиневі Молдавський державний театр опери і балету, для якого написав першу молдавську оперу «Грозован» (на лібрето В. Руссу про гайдука Григорія Грозоване).

GershDV3.jpg

Перший сезон театру відкрився 9 червня 1956 року прем'єрою опери «Грозован» з майбутньою Народною артисткою республіки Валентиною Савицькою (сопрано) в ролі Флорики. Другою прем'єрою театру стала інша опера Гершфельд «Аурелія» (1959). Були поставлені класичні опери з світового репертуару і спеціально створені для театру балети молдавських композиторів. Гершфельд був першим директором театру до 1964 року, коли в зв'язку з наростаючою політикою просування так званих національних кадрів знову змушений був залишити всі пости і в 1966 році оселився в Сочі, де до 1992 року очолював Сочинську філармонію. З 1992 року − в США, оселився в містечку Брейдентон на березі Мексиканської затоки Флориди, де і помер в кінці січня 2005 року.

Практично вся творчість Давида Гершфельда пов'язана з молдавським національним фольклором. Він автор трьох опер ( «Грозован», 1965, в трьох редакціях протягом 1960-х років; «Аурелія», 1959; «Сергій Лазо», 1980), балету «Радда» (1974) за оповіданням Максима Горького «Макар Чудра» з раннього бессарабського циклу, оперети «Поет і робот», музичної комедії «В долині виноградній», концерту для скрипки з оркестром, трьох молдавських танцювальних сюїт, безлічі пісень і романсів на вірші молдавських поетів (понад 250 хорових і сольних) і Сергія Єсеніна, обробок молдавських народних пісень і танців, музики до драматичних спектаклів ( «Платон Кречет» О. Є. Корнійчука, «Слуга двох панів» Гольдоні, «Штефан Бирке» Л. М. Барського, «Аристократи» М. Ф. Погодіна, «Далека» А. Н. Афіногенова). У числі іншого він написав відому пісню про Сочі «Святковий Сочі» і ораторію пам'яті Андрія Сахарова на слова кишинівського (нині бостонського) літератора Михайла Хазіна. Гершфельд написав музику до першої кінокомедії кіностудії Молдова-філм «Не на своєму місці» (1958) за сценарієм Іона Друце.

Навіть після переїзду в Сочі і згодом в США − Брейдентон (Флорида) він продовжив писати композиції на слова молдавських (румунських) поетів. Так вже в США ним був написаний цикл романсів на слова Міхая Емінеску, а перший сезон Молдавського державного театру опери та балету в новому приміщенні відкрився в жовтні 1980 року прем'єрою спеціально написаної Гершфельдом опери «Сергій Лазо» з Марією Бієшу (сопрано) в ролі Ольги. Давид Гершфельд в ролі директора консерваторії, її оперної студії, музучилища та музичних шкіл виховав ряд відомих в майбутньому діячів мистецтва республіки, в тому числі таких артистів опери як Борис Раїсов, Марія Бієшу, Валентина Савицька, Тамара Чебан та інших. У родині Давіда Гершфельда і Поліни Ярославської було четверо дітей, в тому числі Альфред Гершфельд − молдавський диригент і композитор, головний диригент Молдавського театру опери і балету, засновник Молдавського національного камерного оркестру.

Бібліографія

Твори

Кынтече нородниче молдовенешть (Молдавские народные песни, совместно с Л. Корняну). − Тирасполь: Госиздат, 1939.

Ла алежерь. Песня на слова Леонида Корняну. − Кишинёв: Госиздат Молдавии (Едитура де стат а Молдовей), 1947.

Ун ковор: кынтик пентру глас ши пиан (Ковёр: песня для голоса с фортепиано на слова Леонида Корняну). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1948.

Комсомольцы: солнцу и ветру навстречу. На слова Льва Ошанина. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1949.

Об этом пела Иляна. Молдавская песня. − М.: Музгиз, 1949.

Шуточная. Молдавская народная песня. − М.: Музгиз, 1949.

Песня о Кишинёве. — Кишинев: Союз композиторов Молдавии, 1950.

Жокул боецилор (Молдавский танец для мальчиков). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Бэтута бэтрыняска. Молдавский народный танец в обработке Д. Г. Гершфельда и переложении для баяна И. Бирбрайера. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Колыбельная: уснули ласточки давно. На слова С. Я. Маршака. − М.: Музгиз, 1951.

С’а дус омул ла кирие (Молдавский танец в переложении для баяна И. Бирбрайера). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Букурие. Жок народник, прелукраре де Д. Г. Гершфельд (Радость, молдавский народный танец в переложении Д. Г. Гершфельда). − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Хангу. Молдавский танец в переложении Д. Г. Гершфельда. − Кишинёв: Союз композиторов Молдавии, 1951.

Молдавская фантазия. − Кишинёв: Госиздат Молдавии, 1956.

Сорок вёсен. − М.: Советский композитор, 1958.

Опера Д. Гершфельда «Грозован». Составители Е. М. Ткач и З. Л. Столяр. − М.: Советский композитор, 1960.

Аурелия. Отрывки из оперы. Для голоса в сопровождении фортепиано. Советский композитор: Москва, 1961.

Скрецо. − Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1961.

Песня о Кишинёве. Приезжайте к нам в Молдову. − М.: Советский композитор, 1962.

Лирические песни и романсы. Составление Зиновия Столяра. − М.: Советский композитор, 1963.

Грозован. Опера в восьми картинках с приложением либретто В. Руссу (партитура). − М.: Советский композитор, 1976.

Ария Флорики из оперы «Грозован». Избранные арии из опер советских композиторов. − Л., 1985.

Література про життя і діяльність

Театральная энциклопедия. Том 1/Глав. ред. С. С. Мокульский - М.: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стб. с ил., 12 л. ил.

Ткач Е. М., Столяр З. Л. Опера Д. Гершфельда «Грозован». Путеводитель. − М.: Советский композитор, 1960.

Столяр З. Л. Композитор Давид Гершфельд. − Кишинёв: Картя молдовеняскэ, 1961.

Клетинич Е. С. Композиторы Советской Молдавии (о Д. Гершфельде, Л. С. Гурове, В. Г. Загорском, С. Б. Лунгу и Г. С. Няге). − Кишинёв: Литература артистикэ, 1987.

Web-ресурси

Гершфельд Давид Григорьевич. Материал из Википедии

Давид Гершфельд. Словари и энциклопедии на Академике

Досье личности. Гершфельд Давид Григорьевич

Театр и его история. Гершфельд Давид Григорьевич

Российская еврейская энциклопедия. Гершфельд Давид Григорьевич

EBRAIKA. Гершфельд Давид Григорьевич

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти