Вайсенберг Самуїл Абрамович
Самуїл Абрамович Вайсенберг (за метрикою Самуїл-Якуб Вайсінберг) (4 грудня 1867, м. Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія – 1 листопада 1928, м. Зінов’євськ, Українська СРР, СРСР (нині м. Кропивницький, Україна) – лікар та антрополог.
Життя і діяльність
Самуїл Абрамович Вайсенберг народився 4 грудня 1867 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький). В його батька, купця ІІ-ї гільдії, було п’ятеро синів і чотири дочки. Двом із них він дав вищу освіту. На правах старшого сина, після успішного закінчення гімназії, Самуїла відправили на навчання до Гейдельберзького університету, де в 1890 році він отримав диплом лікаря, а згодом ступінь доктора медицини.
Під час епідемії холери в Єлисаветграді доктор Вайсенберг з жовтня 1892 по листопад 1893 рр. безплатно надавав лікарську допомогу «не тільки хворим, які приходять у вельми значному числі (5508), а й відвідував таких на дому, здобувши собі своїм людинолюбним і сердечним зверненням довіру і прихильність хворих, котрі вдавалися до його дармової допомоги». За «старанну і безкорисливу службу на користь найбіднішої частини міського населення» міська дума «визнала за необхідне висловити п. Вайсенбергу щиру вдячність». (З архіва Володимира Боська).
Вивчаючи антропологію, Вайсенберг присвятив свої дослідження євреям України. У 1895 році в «Архів фюр антропологі» (Німеччина) були опубліковані його антропометричні дослідження «південноруських» євреїв, і отримали золоту медаль Московського природничо-наукового товариства. У 1911 році робота антрополога «Розвиток людини у зв’язку з її віком, статтю та расою» була оцінена як найкраща.
У 1905-1907 рр. за підтримки вченого товариства ім. Рудольфа Вірхова Самуїл Вайсенберг здійснив ряд наукових подорожей до Палестини, Йемену, Північної Африки, Туреччини, Іраку, Сирії, по Кавказу і Середній Азії, в результаті яких з’явилася низка праць і статей, опублікованих у наукових виданнях Німеччини й Австрії. Кілька досліджень Самуїла Вайсенберга присвячені караїмам, на думку вченого, нащадкам стародавніх хазарських племен, які сповідували один із напрямків іудаїзму. Здійснивши обстеження і антропологічні вимірювання в караїмських громадах Литви, Криму, а також м. Єлисаветграда, вчений намагається довести, що між караїмами і татарами існує спорідненість, а караїми з’явилися в результаті кровозмішення євреїв і тюрків.
Один із укладачів «Єврейської енциклопедії» назвав С.А. Вайсенберга «можливо, найвидатнішим після Чезаре Ломброзо представником першого покоління єврейських антропологів, які вивчали етнічні та фізичні дані євреїв».
Доктор Самуїл Вайсенберг займався також лікарською практикою. У його будинку на розі Іванівської (нині вул. Чорновола) і Московської (нині вул. Чміленка) розміщувалася приватна лікарня, де лікар разом з дружиною Доротеєю і невеликим штатом медсестер проводив прийом та лікування «внутрішніх жіночих хвороб». Самуїл Вайсенберг був дорогим лікарем-акушером, але дружин небагатих городян та робітників він лікував безкоштовно. На знак подяки за добре ставлення у дні петлюрівських і григор’євських погромів єлисаветградські пожежники, що розміщувалися по сусідству, виставляли охорону і захищали будинок Самуїла Вайсенберга.
У 20-ті роки ХХ століття на всеросійських і всеукраїнських з’їздах бактеріологів та епідеміологів обговорювалися питання подолання наслідків голоду, враховуючи досвід, набутий у 1919-1921 роках у південних районах України. «Жодна з наукових установ України і Росії не провела таких численних і різнобічних досліджень голодуючих, як це було зроблено представниками кафедри географії та антропології України», – наголошувалося в редакційній статті журналу «Наука в Україні». Цими дослідженнями професійно займалася невелика група вчених-медиків. В їх числі був і доктор Вайсенберг. За матеріалами, зібраними в Криму та Єлисаветграді, він і професор В. Штефко підготували публікації, де містяться висновки про різке ослаблення населення районів, де населення голодувало. Видавництво «Наукова думка» надрукувало їх праці під назвою: «Про голод». Такі відверті дослідження в радянській державі не проходили безcлідно. В кінці грудня 1920 р. лікарня доктора Вайсенберга була націоналізована і перетворена в центральний пологовий будинок ім. тов. Рози Люксембург. Був визначений і затверджений штат службовців, а головним лікарем призначили доктора Вайсенберга.
Так радянська система охорони здоров’я отримала крім профільної лікарні нового типу ще й висококласного фахівця та адміністратора. Через кілька днів за підписами зав. здраввідділом, зав. загальним відділом і діловода вийшов циркуляр: «відділ охорони здоров’я пропонує Вам оголосити громадянину С.А. Вайсенбергу, який проживає в будівлі лікарні, що, згідно з розпорядженням Наркомздраву, в лікувальних установах приватні особи не можуть проживати, а тому він повинен очистити займане приміщення при лікарні в тижневий термін. Виконання цього розпорядження покладається на Вас як головного лікаря лікарні. Про виконання цього доповісти».
10 січня 1921 року С.А. Вайсенберг пише у відділ охорони здоров’я звернення такого змісту: «З причини того, що Ви займаєте лікарню Д-ра Вайсенберг і я там живу в якості хворого вже 10 років і з причини того, що я за станом здоров’я не можу підшукати собі кімнату, яку тепер важко якось залишити мені. <...> Кімната ця має окремий хід з парадного. Представляю Вам дані двох-трьох лікарів, які свідчать про мою хворобу, слабкості і розлад (слідують прізвища лікарів – авт.). Я людина стара, слабка, хвора і не в змозі собі підшукати і переїхати в іншу кімнату. Якщо ж відділ охорони здоров'я візьме на себе труд підшукати кімнату в центрі міста і людину, яка мені допоможе перевезтися, то я переїду, інакше я не в змозі. Прошу задовольнити моє прохання. Я старий і самотній, і хворий. Прохач С.А. Вайсенберг».
Відділ охорони здоров’я задовольнив прохання «головлікаря Центрального пологового будинку імені товариша Рози Люксембург».
1 листопада 1928 р. Самуїл Вайсенберг помер від раку шлунка у віці 60 років. Рукописи, що залишилися після його смерті, велика колекція книг та журнали досліджень були передані до Української академії наук.
Пам’ять
Одне з найдовершеніших архітектурних див міста – творіння єлисаветградського архітектора Якова Паученка, будинок з лікарнею по вул. Іванівській (з 1934 року вул. Луначарського, тепер вул. В. Чорновола), який зберігся до наших днів. Будинок споруджено у 1898 році, у ньому тривалий час мешкав Самуїл Вайсенберг.
Будинок С. Вайсенберга у Кропивницькому (з 1939 р. по 2016 р. – м. Кіровоград) залишається одним із найважливіших пам’яток міської архітектури. Лише у 2011 р. Вайсенберг удостоївся пам’ятної таблички з барельєфом на цій будівлі.
Будинок, в якому мешкав С. Вайсенберг.
Меморіальна дошка на честь Самуїла Вайсенберга. Автор - скульптор Віктор Френчко
Бібліографія
Босько Володимир. Наші знамениті Немировські / Володимир Босько // Народне слово. – 2015. – 10 грудня. – С. 6 : фото
Карасьова Н. Забуте ім’я / Н. Карасьова // Елисаветградские ведомости. – 2003. – 8 августа. – С. 1
Любарский Р. «Богом данный» – людьми забытый...: О С. Вайсенберге – ученом-антропологе, медике / Р. Любарский // Ведомости. – 1997. – 8 августа. – С. 4
Любарський Р. «Богом даний», людьми – забутий? / Р. Любарський // Кіровоградський форум. – 2011. – № 1 (березень). – С. 28-29 : фото
Поліщук В. Будинок, який побудував Вайсенберг / В. Поліщук // 21-й канал. – 2011. – 1 грудня. – С. 18
Поліщук Володимир. Атрибутоване місто / В. Поліщук. – Кропивницький : ВЦ ККТК, 2023. – С. 22-24
Поліщук Володимир. Коли будинки мали власні імена / В. Поліщук, Ю. Тютюшкін. – Кропивницький : ВЦ ККТК, 2023. – С. 22
Приймак Світлана. Родом з нашого краю / Світлана Приймак // Народне слово. – 2016. – 3 листопада. – С. 14 : фото
Увічнено пам’ять Самуїла Вайсенберга // Народне слово. – 2011. – 24 листопада. – С. 1 : фото
Шепель Федір. Загадки старих будівель Кропивницького / Федір Шепель // Народне слово. – 2020. – 11 червня. – С. 9 : фото
Web-ресурси
Вайсенберг Самуил (Электронная еврейская энциклопедия)
Кропивницький. Шедевральні лікарні. Лікарня Вайсенберга (Україна Інкогніта)
Почему роженицы из Елисаветграда благодарны жизнь и здоровье еврейскому врачу (Kropyvnytski)
Приватні лікарні Єлисаветграда: Історія вкрадених імен (Dozor)
Роман Любарський. Статті. «БОГОМ ДАНИЙ», людьми – забутий?.. (ОУНБ ім. Д.І. Чижевського)