Білінська-Богданович Анна

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Анна Білінська-Богданович

Дата народження — 1857
місце народження — м. Златопіль, нині в межах сучасного м. Новомиргорода, Кіровоградська область, Україна
дата смерті — 18.04.1893
місце смерті — м. Варшава, Польща
місце поховання — Повонзківський цвинтар, м. Варшава, Польща

Анна Білінська-Богданович (1857, Златопіль, нині в межах Новомиргорода – 18 квітня 1893, Варшава) – художниця українського походження. Більшість свого короткого дорослого життя Білінська провела у Франції, де створила основну частину своїх картин, у тому числі всесвітньовідомі: «Автопортрет» (1887) та «Негритянка».

Життя і діяльність

Анна Білінська народилася в 1857 році в місті Златополі, в родині лікаря Міхала Білінського. У цьому містечку й пройшло її дитинство. Деякий час Білінські жили в Києві, а з 1869 по 1871 рік – у Вятці. Тут дівчина почала навчатися малюванню у відомого польського рисувальника М.Е. Андріолі, який відбував заслання за участь у польському повстанні 1863 року. У Вятці вона познайомилася з братами Васнецовими та Павленковим.

Коли сім'я переїхала до Варшави, Анна з 1875 року серйозно захопилася музикою, багато часу віддавала грі на фортепіано, відвідуючи протягом двох років клас Рудольфа Штробля у Варшавській консерваторії разом з братами Антонієм Сигізмундом та Владиславом. Потім записалася на навчання у приватну рисувальну школу художника Войцеха Ґерсона. Тут познайомилася з Марією Ґажич, Анелею Віслоцькою, Клементиною Красовською, Софією Станкевич.

Здійсненню мрій про вдосконалення майстерності у мистецьких студіях Парижа посприяв щасливий випадок. Заможна, але хвороблива подруга художниці Клементина Красовська, яка потребувала лікування у Західній Європі, запропонувала Анні супроводжувати її до Франції, Італії та Швейцарії, беручи всі витрати на себе. В Італії Анна познайомилася зі співвітчизником – художником В. Грабовським. Любов стала могутнім стимулом для удосконалення майстерності Анни. Незабаром її відзначають медаллю на шкільному конкурсі. У 1885 році Білінська вперше виставляється у славнозвісному Салоні та у цьому ж році приймає пропозицію свого вчителя Жульєна керувати однією з майстерень його студії. Після смерті батька у липні 1884 року Анна залишилася без засобів для існування; з допомогою своєчасно прийшов Родольф Жуліан, який спочатку звільнив її від плати за навчання, а невдовзі запропонував керувати однією зі студійних майстерень. У жовтні 1884 року помирає приятелька Білінської Клементина Красовська, заповітом фінансово забезпечивши подругу. У 1885 році, дізнавшись про тяжкий перебіг хвороби коханого Войцеха Грабовського, Білінська вирушає до Львова і перебуває з ним до останнього дня його життя (помирає від сухот 2 червня 1885 року). Впавши в депресію, Анна на зламі 1885-1886 років проводить кілька місяців у Пурвілі, в Нормандії, під опікою художниці Марії Ґажич, з якою заприятелювала.

У 1887 році художниця малює та виставляє на загал картину «Автопортрет», що привернула увагу всього мистецького світу. Саме за цю картину Білінська отримує срібну медаль паризького Салону. З тріумфом картина експонувалася в Англії, Польщі, Німеччині та США, ледве встигаючи збирати нагороди і компліменти. Відтоді репутація Білінської на світовій художній арені залишається незмінно високою. За найближчі п'ять років вона отримує 9 медалей на найпрестижніших виставках від Академій мистецтв різних країн світу. У 1891 році на міжнародній виставці в Берліні Анна отримала золоту медаль. У 1892 році її нагороджено орденом Почесного легіону. Один із сучасників писав про Анну: «Щоб домогтися таких результатів, потрібно було поєднання великого таланту з сильною волею і гартованим духом, що рідко трапляється серед жінок. Разом з тим вона залишалася лагідною і жіночною...». Після 7 років смутку і печалі Анна вирішила влаштувати своє особисте життя і у 1892 році виходить заміж за лікаря А. Богдановича. Відтоді стала носити подвійне прізвище – Білінська-Богданович. Анні 36 років, вона у розквіті таланту, повна творчих планів, але з украй виснаженим серцем. З чоловіком Анна повертається до Варшави, щоб відкрити школу для жінок, які прагнуть стати художницями. Але раптово, 18 квітня 1893 року, Анна помирає від хвороби серця на 37-му році життя. Похована на старому цвинтарі в Повонзках, у Варшаві. Чоловік видав книжку під назвою «Анна Білінська, жінка, полька і художниця у світлі її щоденника та відгуків світової преси». Після смерті А. Богданович був похований поруч із дружиною.

У заміжжі Анна була всього кілька місяців. Більшу частину свого короткого життя Білінська провела у Франції. У зрілому віці художниця неодноразово відвідувала Україну, однак відомостей, що вона була в Златополі, немає. Цілком ймовірно, художниця могла бути у Златопольському костьолі 7 січня 1874 року разом з батьком на вінчанні Івана Якоша та Теклі Лукашевич (батько був одним із свідків), або 25 вересня 1884 року разом із сестрою Евеліною, яка цього дня була хрещеною матір'ю для новонародженої Феліції в сім'ї Целестина та Емілії Прописавецьких. Анна Білінська – представник реалістичного напрямку в живописі, хоча в деяких її роботах відчувається вплив імпресіонізму, майстер портрета, в її творчому доробку є також натюрморти, жанрові сценки та пейзажі.


BilinskaAB2.jpg

В Україні є лише дві картини художниці, решта – в музеях Польщі, зокрема такі: «Йосип продає братів» (1883), «Портрет дами з лорнетом» (1884), «Напіврозслаблений чоловік» (1885), «На березі моря», «Півонії» (1886), «Автопортрет», «Бретонка на порозі дому» (1889), «Вулиця Унтер-дер-Лінден» (1890), «Портрет молодої жінки з трояндою» . Кілька робіт художниці були продані у приватні колекції. У Номомиргороді немає жодної роботи Анни Білінської.

BilinskaAB3.jpg BilinskaAB4.jpg BilinskaAB5.jpg


Бібліографія

Босько В. Визначні постаті Степової Еллади : до 250-річчя заснування фортеці Святої Єлисавети, міста Єлисаветграда та 65-річчя утворення Кіровоградської області / Володимир Босько; Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. – Кіровоград : Інформаційна мережа, 2004 – Ч. 1. – 2004. – С. 25

Босько В.М. Історичний календар Кіровоградщини на 2012 рік: Люди. Події. Факти: історико-краєзнавче видання: довідник / Володимир Босько ; Управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації, Кіровоградський обл. ін-т післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2011. – С. 127-129

Босько В. Зірка польського живопису – родом із Златополя: 150 років тому народилася художниця Анна Билинська / В. Босько // Освітянське слово. – 2006. – № 12 (грудень). – С. 8

Чорноіван О. Вона – художниця – наша землячка! / О. Чорноіван // Новомиргородщина. – 2013. – 13 липня. – С. 7


Web-ресурси

Анна Білінська-Богданович. (Вікіпедія) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Анна Білінська-Богданович (Юніонпедія) https://uk.unionpedia.org/%D0%90%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Анна Билинская-Богданович (Gallerix) https://gallerix.ru/storeroom/2146836383/

Анна Билинская-Богданович (Проект «Личности») https://persons-info.com/persons/BILINSKAIA-BOGDANOVICH_Anna

Білінська-Богданович Анна. (Музей українського живопису) http://museum.net.ua/kartina/bilinska-bogdanovich-anna/

Билинська-Богданович Ганна (Центральна районна бібліотека м. Новомиргород) https://sites.google.com/site/biblionm/e-p-obolenskij/bilinska

Ганна Білинська-Богданович: Біографія (People Su) http://www.people.su/ua/14270

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти