Бродський Лазар Ізраїльович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Бродський Лазар Ізраїльович

Дата народження — 07.09.1848р.
Місце народження — м. Златопіль Київської губернії (тепер у складі м. Новомиргорода Кіровоградської області)
Дата смерті — 02.10.1904р.
Місце смерті — м. Базель (Швейцарія) Місце поховання — Лук'янівський цвинтар Києва


Бродський Лазар Ізраїльович (26 серпня (7 вересня) 1848, містечко Златопіль Київської губернії, тепер у складі м. Новомиргорода Кіровоградської області — 19 вересня (2 жовтня) 1904, м. Базель, Швейцарія) — український підприємець єврейського походження, цукровий магнат, меценат і філантроп.


Зміст

Життя і діяльність

Лазар Ізраїльович Бродський народився 26 серпня 1848 року в містечку Златопіль, Київської губернії, де у той час мешкав його батько Ізраїль Маркович, який побудував свого часу Лебединський цукрорафінадний завод. З цього моменту І. М. Бродський і два його сини присвятили себе, головним чином, цукровій справі, яку вели настільки успішно, що незабаром виявилися власниками величезних статків. Разом із цим зростала і сфера діяльності одного з них — Лазаря Ізраїльовича, який після смерті батька став продовжувачем сімейного бізнесу. Освічений та енергійний підприємець, він швидко став одним з найбільших цукрозаводчиків Російської імперії. Саме Лазар Бродський ініцював створення Всеросійського товариства цукрозаводчиків. Організація проводила активні наукові пошуки, метою яких було підвищення врожайності і якості цукрового буряка. Незважаючи на те, що Лазар Ізраїльович отримав лише домашнє виховання, завдяки природженим видатним здібностям він зумів поширити свою діяльність і на інші галузі промисловості. Бродський був власником 20 цукроварень, засновником другого товариства пароплавства по Дніпру, членом Біржового комітету, практично акціонером усіх промислових підприємств, які виникали в Києві, в тому числі Київського трамвайного товариства. Активна діяльність Бродського сягла громадського визнання — його запрошують для участі в обговоренні питаннь по врегулюванню вугільної кризи на нараді при Міністерстві фінансів, надають звання радника комерції і нагороджують різними відзнаками, як російськими, так і іноземними. Лазар Бродський не обмежився тільки пожертвою значних коштів, а у кожну справу , якою займався вкладав всю силу та енергію. Таким була його участь у справах Товариства для боротьби із заразними хворобами, в історії організації та будівництва Київського політехнічного інституту, у справах Товариства боротьби з туберкульозом, у справах Єврейської лікарні (нині Київська обласна лікарня). Маючи незвичайний розум, він завжди вмів відрізнити істотне від випадкового, корисну справу від утопічних починів, щедро жертвував свої кошти на громадську користь. Він пожертвував 125 тисяч карбованців на Київський політехнічний інститут, збудував на свої кошти в Златопіллі Чоловічу гімназію, пожертвував велику суму на облаштування книгозбірні-читальні в Києві при Народному домі (нині — Театр Оперети), на облаштування Будинку працьовитості та Міського музею.


Brod1.JPG
Златопільська гімназія.
Північний фасад (Новомиргород, Кіровоградська область)


Лазар Бродський брав активну участь у створенні Протитуберкульозного санаторію в Пущі-Водиці, побудував на свої кошти пологове відділення при гінекологічній клініці університету Св. Володимира, виділив 75 тисяч карбованців Інституту експериментальної медицини в Санкт-Петербурзі, який було побудовано за 7 років після будівництва Інституту Пастера в Парижі. Слід зазначити, що в цьому інституті працювало багато вихідців з України, у тому числі двоє вчених українського походження були його директорами; разом зі своїм братом Бродський збудував Початкове технічне училище в Києві (з 1934 року — Інститут електрозварювання ім. Є. Патона). На пожертви Бродських у Києві було збудоване Комерційне училище та дитяча поліклініка (на нинішній вул. Воровського), лікарня для хронічно хворих дітей на Парковій алеї, Бактеріологічний інститут, який, за словами М. О. Булгакова, нагадував заміський палац у дубовому гаю. Практично на його гроші (500 тисяч карбованців) 1912 року було побудовано Бессарабський критий ринок. Цікаво, що в статуті Товариства для боротьби із заразними хворобами за наполяганням Л. Бродського було записано, що 6% від щомісячного прибутку ринку має перераховуватися на вищеназване Товариство для утримання Бактеріологічного інституту. Сучасники називали Бродського «цукровим королем». І це не було перебільшенням. Олександрівське Товариство цукрових заводів, яке йому належало, виробляло до 25% всього цукру в царській Росії. На своїх заводах він упроваджував сучасне, на ті часи, устаткування, стежив за винаходами в цукровій промисловості, першим почав практикувати дослідні поля для прогресивного вирощування цукрового буряка. Підприємства Бродського славилися зразковим житлом для робітників, які безкоштовно користувалися лікарнями, чайними, читальнями. Відкриття німецькими та французькими вченими чудодійної протидифтерійної сироватки стало вирішальним чинником формування визрілої ідеї про необхідність об’єднати в Києві наукові та комерційні сили для боротьби з інфекційними захворюваннями, зокрема дифтерією, сказом і багатьма іншими. Професор медичного факультету Університету Св. Володимира А. Д. Павловський у листопаді 1894 року створив при Університеті бактеріологічну станцію та здійснив імунізацію 14 коней з метою отримання протидифтерійної сироватки. Щоб сприяти роботі вченого, було організовано Господарський комітет, який очолив Л. Бродський. За декілька місяців було виготовлено 12,5 тисяч флаконів сироватки. У Києві першими пацієнтами, яких особисто лікував професор Павловський, були 50 ним врятованих хворих на дифтерію дітей. Його сироватка врятувала також життя майбутньому видатному вченому-мікробіологу, президенту Академії Наук України Данилові Заболотному, який працював на той час лікарем у Подільській губернії, де й заразився на дифтерію від хворої дитини. Блискучі успіхи при лікуванні хворих на дифтерію стали підставою для організації до кінця 1895 року Товариства для боротьби із заразними хворобами, яке очолив Лазар Бродський. На одному із засідань Товариства, у складі якого були професори медичного факультету Університету Св. Володимира, було прийнято ухвалу побудувати на околиці міста Києва, на схилі Байкової гори в дубовому гаї Бактеріологічний інститут. Ця ухвала знайшла живу підтримку киян. Вносили гроші хто скільки міг — від декількох десятків копійок до декількох тисяч карбованців. Але основну суму (132 тисячі карбованців) дав Л. Бродський на будівництво і придбання устаткування для Інституту. Л. Бродський заявив: «Дозволяю собі висловити бажання, щоб Інститут мав, головним чином, практичні цілі— приготування та випробування лікувальних і запобіжних бактеріологічних засобів для потреб населення рідного мені міста Києва та прилеглого до нього краю». Інститут (двоповерхова будівля Пастерівського корпусу, віварій і стайня) було побудовано підрядником Л. Гіндзбургом за проектом університетського архітектора К. Іванова за рекордно короткий термін — 100 робочих днів. Закладка першого каменя Пастерівського корпусу відбулася 14 квітня 1896 року. Інженерне відомство (воно володіло землею, переданою інституту безкоштовно) і Л. Бродський у цей знаменний день отримали пам’ятні подарунки — срібні молотки та лопати. За підсумками Всесвітньої Паризької виставки 1900 року Лазар Бродський і Лев Бродський, а також їх колега цукрозаводчик Микола Терещенко були удостоєні ордена Почесного легіону, обом Бродським присвоєно звання комерції радника. Лазара Бродського також нагородили почесним орденом — Хрестом Святого Володимира. 21 жовтня 1896 року (за старим стилем) відбулося урочисте відкриття Бактеріологічного інституту, який був збудований всього за один будівельний сезон На відкритті Бактеріологічного інституту були присутні: принц Ольденбурзький, Київський генерал-губернатор, київський голова, ректор університету Св. Володимира Ф. Фортинський і багато інших відомих на той час людей. На адресу інституту надійшла величезна кількість вітальних телеграм від вітчизняних та зарубіжних учених. Коштом Лазаря Бродського зведено також Хоральну синагогу, найбільшу у Києві. Споруда зведена у 1897–1898 рр. у власній садибі Лазаря Бродського. В 1900 році, на Всесвітній виставці в Парижі, Бродський отримав французький орден Почесного легіону за високу якість продукції своїх заводів. У 1904 році Лазар Ізраїлевич відправився на відпочинок до швейцарського міста Базель, де жила його дочка. У неї на руках цукровий король помер від цукрового діабету, ледь відсвяткувавши своє 56-річчя ... Через п'ять днів, 24 вересня, тіло привезли до Києва. Того ж дня відбулося відспівування в хоральній синагогі, побудованої на гроші Бродського і яка носить його ім'я. Фасад храму був задрапований траурними стрічками, а на вході красувався напис на івриті: «Попереду його простує чеснота».

Пам’ять

Цукрозаводчика поховали в мармуровому склепі на Лук'янівському єврейському кладовищі. У жалобній процесії брали участь губернатор, командувач Київським військовим округом, міський голова і тисячі киян. Було надіслано більше 150 вінків, з яких десять - з чистого срібла. Могила найбільшого філантропа, на жаль, не збереглася. Його вдова Сарра Лур'є під час революції поїхала до дочки в Базель, де померла в 1920 році. Ну а киянам досі служать будівлі, побудовані на гроші Лазаря Бродського: Початкове технічне училище (нині Інститут електрозварювання ім. Є. Патона), Єврейська лікарня (Київська обласна лікарня), елеватор борошномельної парового млина (книгосховище Парламентської бібліотеки на Поштовій площі), Бессарабський критий ринок та багато інших.


Бібліографія

Лінднер, Райнер. Підприємці і місто в Україні, 1860-1914 рр. (Індустріалізація і соціальна комунікація на Півдні Російської імперії) / Райнер Лінднер ; за ред. : О. М. Доніка. - К. ; Донецьк : Промінь, 2008. - 493,[2] с. : фото. - Бібліогр. с. 436-491

Мирський, Рудольф Якович. Знамениті євреї України / Рудольф Мирський, Олександр Найман ; Академія історії та культури євреїв ім. Шимона Дубнова. - [б. м.] : [б. в.], [2009?]. - 95,[1] с. : портр.

Народжені Україною. Меморіальний альманах. У 2-х т. — К.:ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т.1. — С. 262—263.

Слабошпицький, Михайло Федотович. Українські меценати : Нариси з історії української культури / Михайло Слабошпицький,. - К. : Вид-во М.П.Коць : Ярославів Вал, 2001. - 324,[3] с. : портр, іл.

Ануфрієва, О. Дух меценатства колись витав над Києвом... [Текст] : (Меценати Бродські) / О.Ануфрієва // Наша газета. - 1999. - 1 травня. - С. 12

Кальницкий Н. Иосиф Бродский не поэт, но дед поэтессы [Текст] / Кальницкий Н. // Киевские Ведомости. - 1997. - 8 декабря. - С. 1

Король-Королевская, Анастасия. Лазоревый свет: 160 лет назад родился Лазарь Бродский. Его знают не только как масштабного предпринимателя, но и как филантропа и мецената / Анастасия Король-Королевская // Бизнес. - 2008. - № 39. - С. 84-87 : фото.кол.

Волощенко Ю. Лазарь Бродский [Текст] / Волощенко Ю. // Еврейские вести. - 1997. - № 21-22, ноябрь. - С. 6

Волощенко Ю. Лазар Бродський. Добродійність «цукрового короля» [Текст] / Волощенко Ю. //День. – 2011. – 3 червня. – С. 12

Кальницкий Н. Иосиф Бродский не поэт, но дед поэтессы [Текст] / Кальницкий Н. // Киевские Ведомости. - 1997. - 8 декабря. - С. 1

Осипчук, Игорь. "Знаменитый Бессарабский рынок в Киеве построили за полмиллиона царских рублей, которые для этого завещал сахарозаводчик Лазарь Бродский: Ровно 110 лет назад ушел из жизни один из богатейших людей дореволюционного Киева [Текст] / Игорь Осипчук // Факты и комментарии. - 2014. - 8 октября. - С. 10 : фото



Web-ресурси

Проект «Українці в світі»

Бродський Лазар Ізраїльович — WWW Енциклопедія Києва

Цукор Бродських Сергій Каневський - «Контракти» № 36 Вересень 2003р.

Сталий Ильевич. След оставленный Бродскими

Портрети меценатів: Лазар Бродський – видатний цукрозаводчик і філантроп

Цалик Станислав. О крупнейшем сахарозаводчике и филантропе Лазаре Бродском

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти