Бойко Вадим Леонідович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Вадим Леонідович Бойко

народився — 05.11.1962
місце народження — м. Світловодськ
дата смерті — 14.02.1992
місце смерті — м. Київ
місце поховання — м. Світловодськ

Вадим Леонідович Бойко (5 листопада 1962 р., м. Світловодськ Кіровоградської області – 14 лютого 1992р., м. Світловодськ) – тележурналіст, народний депутат України 1-го скликання (18.03.1990–14.02.1992).

Зміст

Життя і діяльність

Вадим Леонідович Бойко народився 5 листопада 1962 року в місті Світловодську, Кіровоградської області. Батько – Бойко Леонід Миколайович, працював замдиректора ЗМК у м. Світловодськ, мати – Бойко Марта Наумівна – інженер. Навчався Вадим Бойко у Світловодській середній школі №2, де і почалося захоплення юнака журналістикою. Перші спроби пера друкувалися у міськрайонній газеті «Наддніпрянська правда». Закінчивши школу з золотою медаллю, у 1979-му році, у неповні 17 років зразу вступив до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка на факультет журналістики, закінчив університет з відзнакою. Зовсім скоро перспективний студент перетворився на провідного журналіста. Після закінчення університету у 1984-му році мав можливість стати власкором по Україні газети ««Комсомольская правда», але добровільно поступився цим престижним місцем однокурсниці Ользі Мусафіровій.

BoykoVL.JPG

Вадим Бойко тоді став працювати старшим редактором програм для молоді УТ-1, а згодом, – ведучим студії «Гарт», яка стала найбільш прогресивною телевізійною програмою того часу на УТ. Водночас, він був позаштатним кореспондентом найпопулярнішої в СРСР програми «Взгляд» Центрального телебачення та співпрацював з зірками журналістики Владом Листьєвим, Олександром Любимовим, Володимиром Мукусєвим. Першим на українському телебаченні підготував сюжети: «Про Голодомор в Україні 1932–1933 років», «Перепоховання в Києві Василя Стуса», «Правда про Чорнобильську трагедію», «Невдала спроба державного перевороту в Литві», «Як закривали «Взгляд», «Контрольна для кременчуцького прокурора» та інші. Він рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення, проводив журналістські розслідування в пошуках «золота КПРС», загубленої бібліотеки Ярослава Мудрого (став першим журналістом, якому вдалося в рамках цього розслідування відзняти сюжет у резиденції найвищого керівництва УРСР в Міжгір`ї). Постійно виступав на сторінках газет «Комсомольская правда», «Комсомольское знамя», «Независимость». Гострі публіцистичні матеріали В. Бойка завжди охоче друкували столичні і навіть зарубіжні газети.

BoykoVL3.jpg

Журналістська діяльність стала сходинкою у велику політику. Правдиве слово популярного телеведучого завжди справляло враження на людей, тому й довірили йому представляти інтереси громади у Верховній Раді. 18 березня 1990 року Вадим Бойко обраний народним депутатом України 1-го скликання (від Кременчуцького-Автозаводського виборчого округу № 320 за ініціативою молодіжного дискусійного політклубу «Пульс часу»). Вадим Бойко був заступником голови постійного комітету з питань гласності і засобів масової інформації Верховної Ради України та рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення. Йому вдалося відновити цікаву публіцистичну передачу «Три кольори», яка була директивно закрита керівництвом. За його ініціативою ВР прийняла такі закони, які діють до сьогодні й захищають права журналіста.

BoykoVL4.jpg

Вадим Бойко трагічно загинув 14 лютого 1992 року у своїй київській квартирі при суперечливих обставинах: офіційне розслідування трактувало подію, як нещасний побутовий випадок (вибух газу), колеги та однодумці і досі вважають, що Вадима вбили за вказівкою «режиму». Прокуратура тричі відкривала та закривала кримінальну справу «в зв’язку з тим, що осіб, причетних до його загибелі не було знайдено» (таку офіційну відповідь отримали батьки Вадима). Журналістські розслідування, яких було чимало за ці понад 20 років, лише ставлять під сумніви версії про нещасний випадок. Похований Вадим Леонідович Бойко на кладовищі у м. Світловодську.

Пам'ять

З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 році. Посмертно Вадим Бойко нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. У Кременчуці та Світловодську на честь Вадима Бойка названо вулиці, на яких встановлено барельєф та пам'ятні дошки. Трагічно загиблому журналістові Світловодськ присвоїв звання Почесного громадянина міста. На Полтавщині засновано іменну обласну премію Вадима Бойка в царині журналістики. У 2002 році засновано Всеукраїнський щорічний конкурс присвячений журналісту, що загинув при виконанні своїх професійних обов’язків – Вадиму Бойку.

BoykoVL5.jpg BoykoVL6.jpg

Бібліографія

Бахарева Т. Мать Вадима Бойко Марта Наумовна: …и снится мне, что сын кричит: „Мама! Разве ты не видишь? Я ведь живой!” // Факты и комментарии. – 2002. – 15 февраля. – С. 12.

Боровинський В. Він був вільною людиною // Світловодськ вечірній. – 2007. – 1 листопада. – С. 3.

Вадим Бойко - пам'ятаємо... // Світловодськ вечірній. – 2013. – 7 листопада. – С. 2.

Голодна А. Радченко Ю. Журналіст Вадим Бойко – народний депутат України від кременчуцько-автозаводського виборчого округу № 320 (1990 – 1992 років).- IV Регіональна науково-практична конференція «Кременчуцький край у контексті історії України»: Матеріали конференції – Кременчук: КрНУ, 2013. – 161-164 с.

Історії потрібна правда: нариси, статті, інтерв’ю / О. В. Журавський . – Світловодськ : МП «Рекламно – видавниче об’єднання «Слово», 1994. – 48 с.

Єрунова О. Світловодці вшанували пам'ять Вадима Бойка // Світловодськ вечірній. – 2015. – 19 лютого. – С. 1.

Мисько Н. Він був талановитим, майстерним, оперативним // Вісті Світловодщини. – 2007. – 8 листопада. – С. 7.

Неїжмак В. Незгасне полум’я // Україна молода : газета. – 2000. – 12 лютого. – С. 5.

Пам'ятаймо про наших видатних земляків! // Світловодськ вечірній. – 2012. – 1 листопада. – С. 2.

Пам'яті Вадима Бойка // Світловодськ вечірній. – 2012. – 16 лютого. – С. 1.

Петренко К. Пам’яті тележурналіста // Народне слово. – 2007. – 22 лютого. – С. 1.

Смірнова Л. Моя вулиця // Світловодськ вечірній. – 2007. – 17 травня. – С. 8.

Ткачук Д. „Його благословенна правда слів…” // Украина-Центр. – 2002.– 22 февраля. – С. 3.

Ткачук Д. Він сіяв правди вічні зерна: Виповнилося 10 років з дня трагічної смерті Вадима Бойка – відомого тележурналіста // Кіровоградська правда.– 2002. – 19 лютого. – С. 1.

Урін О. В. Політологія : курс лекцій / О. В. Урін. – 6-те видання доп. і перероб. – Кременчук: ПП Щербатих О. В., 2010. – 324с.

Шаповалова Т. Вадим Бойко. Пам'ятаємо... // Світловодськ вечірній. – 2012. – 9 лютого. – С. 1, 8.

Шверненко М. Шістнадцять років : питання без відповіді // Світловодськ вечірній. – 2008. – 21 лютого. – С. 1.

Щегельський А. Десять років тому трагічно загинув Вадим Бойко // Говорить і показує Україна. – 2002- 21 лютого. – С. 1, 3.

Web-ресурси

Билина Ю. Л. 20 років тому загинув Вадим Бойко http://rkr.in.ua/1504-20-rokv-tomu-zaginuv-vadim-boyko.html

Гайдук С. Пам’ятаймо про наших видатних земляків http://svetlovodsk.com.ua/3333-vadym-boiko.html

Бойко Вадим Леонідович — Вікіпедія https://uk.wikipedia.org/wiki/Бойко_Вадим_Леонідович

Бойко Вадим Леонідович — Wiki Чиновника https://chynovnyky.wikiua.org/index.php/Бойко_Вадим_Леонідович

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти