Басистий Микола Єфремович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Микола Єфремович Басистий

народився — 10(22).05.1898
місце народження — с. Юр'ївка, Добровеличківський район, Кіровоградська область
дата смерті — 20.10.1971
місце смерті — м. Москва
місце поховання — Новодівочий цвинтар

Микола Єфремович Басистий (10 (22) травня 1898, с. Юр'ївка Добровеличківський район Кіровоградська область – 20 жовтня 1971, м. Москва) – радянський військовий діяч, адмірал (1949).

Життя і діяльність

Басистий Микола Єфремович народився 10 (22) травня 1898 року у селі Юр’ївка Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (тепер Добровеличківський район Кіровоградської області), в родині селян. Важке дитинство та юність Миколи пройшли в праці та допомозі батькам. Хлопець рано навчився читати, відвідував початкову школу. В той час і зацікавився розповідями старого матроса-земляка про його службу на Чорному морі. Це великою мірою вплинуло на майбутнє юнака.

В 1915 році Микола закінчує Севастопольську школу юнг, після якої його направляють в Мінну школу навчального загону Чорноморського флоту на судно «Ріон». Через рік юнак виходить з її стін унтер-офіцером 2-ї статті. Під час Першої світової війни Микола Басистий служив на есмінцеві «Жаркий», міноносці «Сулін», брав участь у далеких морських походах. Восени 1916 року за мінну постановку біля Босфору Миколу Басистого нагороджено Георгіївською медаллю й підвищено до рангу унтер-офіцера 1-ї статті.

У революційні 1917–1918 роки Басистий брав участь у придушенні контрреволюції під час встановлення радянської влади в місті Одесі. Потім вступив до Волзької військової флотилії, де служив сигнальником на артилерійській баржі, був учасником громадянської війни, воював на канонерському човні «Червоний прапор» проти військ генералів Денікіна та Краснова, брав участь у бою з англійською флотилією.

У 1921–1922 роках Микола Басистий навчався в Комуністичному університеті ім. Я. М. Свердлова, по закінченні якого служив на Миколаївській військово-морській базі, потім працював в Управлінні забезпечення боєздатності кораблів на Чорноморському та Азовському морях. У 1924–1925 роках Микола Басистий був призначений комісаром Мінної школи навчального загону флоту. Згодом закінчив Військово-морську академію ім. К. Є. Ворошилова, де його залишили на викладацькій роботі. Незабаром Микола Єфремович перевівся на Тихоокеанський флот. Був призначений командиром есмінця, а в 1932 році – начальником штабу бригади тралення, згодом – відділу бойової підготовки. Потім вступив до академії Генерального штабу РСЧА, але закінчити не встиг.

У 1936 році в Іспанії почався переворот та громадянська війна. В числі добровольців Радянського Союзу, які взяли участь на боці Республіки, був і Микола Басистий. Під ім’ям Хуана Монтеро він став радником командувача флотилії есмінців капітана Вісенте Раміресата, начальника морського штабу флоту. За участь у громадянській війні в Іспанії він був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після повернення до Москви Микола Басистий закінчив академію Генерального штабу. До жовтня 1939 року капітан 2-го рангу Микола Єфремович був начальником оперативного відділу штабу Чорноморського флоту, виконував обов’язки начальника штабу. На прохання, з яким він звернувся до наркома ВМФ М. Кузнєцова, його призначили командиром крейсера «Червона Україна».

Лев Кудрявцев в статті “Бойовий адмірал” детально описує участь Миколи Єфремовича Басистого в бойових морських операціях 1941-1943 років. “З  початком війни німецькі літаки атакували головну базу флоту в Севастополі. Наліт авіації був відбитий завдяки завчасній підвищеній бойовій готовності флоту. Крейсер «Червона Україна» хоробро боровся з наступальною ворожою авіацією. Командир бригади крейсерів капітан 1-го рангу С. Горшков наказав капітанам 2-го рангу М. Басистому й О. Гущину розпочати установку мін на ближньому рейді. Та раптом у районі бонових загороджень від вибуху підірвалися плавучий кран та есмінець «Швидкий». Водолази виявили міну, скинуту ворожим літаком. Її підняли, розібрали і вивчили. Це була магнітна міна, нова німецька, про яку нічого не знали на флоті. Моряки звершили справжній подвиг – розробили способи захисту кораблів від таких мін.

У серпні 1941 року були тяжкі бої за Одесу, оборона якої тривала з 4 серпня по 16 жовтня. Одесу оточили фашисти. Військова рада флоту прийняла рішення відіслати на допомогу декілька кораблів, серед них і «Червону Україну». Коли Микола Басистий пришвартувався в Одесі, фашисти почали обстрілювати порт, що загрожувало й крейсеру. Щоб допомогти вогнем захисникам міста, тут вже стояли лідер міноносець «Ташкент» і 3 есмінці. У штабі Одеського оборонного району Микола Басистий погодив цілі для ведення вогню й висадку коректувального поста на берег. Прибувши на місце, пост одразу ж доповів про повну бойову готовність і «Червона Україна» відкрила вогонь по розташуванню ворога у районі Іллінки. А потім надійшов сигнал від командира 1-го морського полку Я. Осипова, щоб підтримати бійців гарматним вогнем. А коли з’явилися ворожі бомбардувальники, крейсеру допоміг маневруючий есмінець «Тямущий». Під шквалом їхнього вогню літаки повернулись назад. Наступного ранку Микола Єфремович забезпечував розвантаження транспорту з озброєнням та снарядами: відкрив вогонь по німецькій 150-мм батареї. Тільки крейсер посилив стрільбу, як у небі знову з`явилися 7 фашистських «Юнкерсів». За командами Миколи Басистого, «Червона Україна» успішно маневрувала в акваторії порту, уникаючи прицільного бомбардування.

Скинувши смертоносний вантаж, ворожі літаки зникли. Крейсер дістав нове завдання – вивезти поранених бійців у Севастополь. Після цього, прийнявши снаряди, паливо, воду, «Червона Україна» разом з іншими кораблями знову взяла курс на Одесу. Туди ж під охороною рушили і транспорти з військами. В ніч на 22 серпня в районі Григорівки був висаджений десант, захоплено і знищено важку німецьку батарею, яка обстрілювала місто й порт.

Але становище радянських військ по всій смузі дій Південного фронту і в Одесі різко погіршилося. В той же час 14-а німецька армія генерал-фельд-маршала Манштейна вже увійшла в Крим. Над Севастополем нависла загроза. А незабаром поступила директива Ставки Верховного Головнокомандувача про евакуацію військ ООР для посилення оборони Кримського півострова, зокрема Севастополя. Велику масштабну операцію провели таємно. Був задіяний увесь флот. 10 листопада 1941 року його командувач віце-адмірал Ф. Октябрський призначив Миколу Басистого командиром загону легких сил флоту. Тоді Чорноморський флот перевершував флот ворога, але значною загрозою для нього були ворожі підводні човни й авіація.

Під час проведення Керченсько-Феодосійської операції (з 26 грудня 1941 по 2 січня 1942 року) Микола Єфремович був призначений командиром висадки десанту, який готувався за наказом Ставки Верховного Головнокомандування з метою визволення Керченського півострова, зняття блокади Севастополя. Для виконання такого завдання під командування Миколи Басистого увійшли 2 крейсери, 3 есмінці, 2 тральщики, 12 сторожових катерів та інші судна. Для прикриття загону виділили крейсер і 2 есмінці.

Для десанту були призначені 79-а морська бригада, 345-а, 236-а стрілецькі дивізії, 44-а і 51-а армії. Це були значні сили. Свій прапор Микола Басистий тримав на крейсері «Червоний Кавказ». Розвідка флоту націлилась на Феодосію і встановила, що найбільшу загрозу несе артилерія ворога, його авіація та розставлені на підступах до міста міни. 28 грудня 1941 року вночі кораблі з десантом взяли курс на Феодосію.

На Керченському півострові війська висаджувалися під командуванням контр-адмірала М. Абрамова у районі бухти Камиш-Буруна з метою полегшення дій по взяттю Феодосії. Наближаючись до берега, Микола Басистий наказав кораблям переформатуватися з похідного порядку на бойовий. Кораблі вийшли на вказаний курс, підійшли до порту Феодосії та почали десантування. У морській військовій історії висадка такого великого десанту в порту була вперше.

Першими увійшли бійці штурмового загону. Рішуче діяв катер «СКА-0131» старшого лейтенанта А. Кокорева, який висадив на Захисний мол 28 десантників. Була знищена німецька обслуга, протитанкові і 45-мм гармати. Микола Басистий керував усією операцією, командував по ходу бойових дій. Виконавши швартовку, крейсери «Червоний Крим» і «Червоний Кавказ» висадили тисячі піхотинців. Бій перемістився вглиб материка, до Старого Криму. Радінформбюро повідомляло: «...Наші війська зайняли Керч і Феодосію. Особливо відзначилися дивізії генералів Первушина, Львова та група військово-морських сил на чолі з капітаном 1-го рангу Миколою Басистим...»

Феодосійським десантникам не поступались і висаджені в районі Керчі захисники. Безсмертний подвиг звершили сімнадцять наших моряків, яких біля селища Ельтіген оточили фашисти. Вдала висадка нашого десанту змусила командира 42-го німецького корпусу дати наказ відступати... Але після тяжких боїв німцям знову вдалося захопити ці міста.

Хоча цей вдалий раптовий удар і затримав просування німецьких військ на Кубань та Кавказ, надав допомогу Севастополю, але противник не зазнав повної поразки: його лише відтіснили з Керченського півострова, та не розбили повністю. Навіть вороги визнавали, що тоді ми були близькі до повного розгрому фашистів у Криму. 19 травня 1942 року Микола Басистий привів на допомогу Севастополю 9-ту бригаду морської піхоти. Настала повна блокада міста з моря, а шлях сюди був надзвичайно небезпечним та складним. Фашисти направили бомбардувальники і спустили торпедні катери, базовані на Ялту й Балаклаву. В ті дні вони потопили есмінець «Вільний», теплохід «Грузія», уникнув загибелі корабель «Ташкент».

А незабаром фашисти оголосили про третій штурм Чорноморської фортеці. 30 червня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення залишити Севастополь. Увесь Крим опинився в руках ворога. Наш флот був притиснутий до Кавказьких берегів, але зберіг свою боєздатність. На приморських ділянках тривали безперервні бої. В березні 1943 року контр-адмірал Микола Басистий тимчасово командував Чорноморським флотом. Потім його призначили командиром десантної операції з визволення Новоросійська й Таманського півострова з участю канонерських човнів, куди були перекинуті 83-я та 165-а бригади морської піхоти. Після остаточного визволення Севастополя та Криму від фашистських окупантів, наприкінці жовтня 1944 року, Микола Єфремович служив на крейсері «Ворошилов» у Цемеській бухті Новоросійська. Через кілька днів його ескадра зайшла в Севастополь.

Потім Микола Басистий служив начальником штабу Чорноморського флоту, а з 1948 по 1951 роки командував флотом. Згодом адмірала призначили першим заступником військово-морського міністра, потім заступником Головнокомандувача флоту по науковій роботі. Також Микола Басистий виконував обов’язки радника Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Свої сили, знання, досвід адмірал віддавав підвищенню могутності Військово-Морського Флоту, вихованню талановитих кадрів воєначальників.

Микола Євгенович Басистий був нагороджений двома орденами Леніна, чотирма – Червоного Прапора, орденами Ушакова ІІ ступеня, Кутузова ІІ ступеня, медалями, американським орденом «Морський хрест».

Помер Микола Єфремович Басистий 20 жовтня 1971 року у Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі поряд з дружиною, яка померла в 1960 році.

BasystyiMY2.jpg

Могила М.Є. Басистого у Москві на Новодівочому цвинтарі

Бібліографія

Басистый Н.Е. Море и берег / Николай Басистый ; лит. запись Алексея Крысова. - М. : Воениздат, 1970. - 212 с. : портр. - (Сер. "Военные мемуары")

Басистый Н. Е. В боях с белогвардейцами и интервентами на Волге (1918—1919 гг.) // Морской сборник. - 1968. - № 2. - С. 25-31

Басистый Н. Е. Незабываемое бывает // Москва. - 1970. - № 5. - С. 171—172

Гриневич Л.В. Басистий Микола Єфремович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. - Т. 1 : А - В. - С. 198

Лурье В. М. Адмиралы и генералы Военно-Морского Флота СССР в период Великой Отечественной и Советско-японской войн (1941-1945). - СПб: Русско-Балтийский информационный центр «БЛИЦ», 2001. - 280 с.

Матівос Ю. Чорноморський флот України / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. - 2008. - 1 травня. - С. 14

Юферова Л. Про адмірала Миколу Басистого : Слава твоя, Добровеличківщино / Л. Юферова // Сільське життя (Добровеличківський р-н). - 2008. - 17 липня. - С. 2

Трибуцька О. Герої Кіровоградщини - захисники Вітчизни / О. Трибуцька // Народне слово. - 2010. - 15 квітня. - С. 7

Цибульський М. Кіровоградські охоронці морських рубежів / М. Цибульський // Народне слово. - 2004. - 24 липня. - С. 2

Кудрявцев Лев. Бойовий адмірал / Л. Кудрявцев // Моменти. - 2015. - № 3. - С. 26-27 : фото

Пасічник Л. Листи Хрущову / Л. Пасічник // Народне слово. - 2012. - 1 березня. - С. 13 : фото

Web-ресурси

Іменем закону. Громадсько-правовий тижневик. Бойовий адмірал

Енциклопедія історії України. Басистий Микола Єфремович

Кіровоградський обласний краєзнавчий музей. До 110-ї річниці з дня народження нашого земляка адмірала Миколи Басистого

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти