Айзеншток Ієремія Якович

Матеріал з wiki
Перейти до: навігація, пошук

Ієремія Якович Айзеншток

Дата народження — 20 лютого 1900
Місце народження — м. Єлисаветград (нині Кіровоград)
Дата смерті — 7 червня 1980
Місце смерті — м. Ленінград


Ієремія Якович Айзеншток (20 лютого 1900, Єлисаветград (нині Кіровоград) - 7 червня 1980, Ленінград) - український і російський літературознавець, критик, перекладач, кандидат філологічних наук, доцент.


Зміст

Життя і діяльність

Ієремія Якович Айзеншток народився в місті Єлисаветграді (нині Кіровоград). З його спогадів відомо, що середню освіту він здобув у реальному училищі, яке готувало своїх вихованців до вступу в комерційні та технічні вузи. Айзеншток же доздав іспити з класичних мов і вступив, у шістнадцятирічному віці, до Харківського університету. Своє навчання тут він починає на юридичному факультеті, однак, провчившись рік, переходить на історико-філологічний. Йому, безумовно, пощастило на університетських викладачів. Серед них були вчені Божою милістю: філолог, фольклорист, етнограф М. Сумцов, історик Д. Багалій і молодий тоді ще професор О. Білецький. Про Білецького, втім, слід сказати особливо. Вчителя і учня пов'язували згодом не тільки творчі, а й дружні стосунки. Значну кількість своїх робіт Айзеншток присвятив творчості українських літераторів, які слідом за Котляревським створювали нову українську літературу, тим кого він назве «Українськими пропілеями», уподібнюючи їх архітектурному ансамблю, що відкриває вхід в величну будівлю української літератури (пропілеї - вхід в афінський акрополь). Під цією назвою Айзеншток підготував для Державного видавництва України три томи творів цих «пропілеїв», забезпечивши їх значною вступною статтею. У 1928 році вийшов лише перший том, два інших згинули в анналах видавництва.

Глибоко і всебічно досліджує Айзеншток творчість Котляревського та Гулака-Артемовського. Присвячені їм публікації грунтуються на широкому, ретельно зібраному, вивченому і нерідко їм самим виявленому матеріалі. Айзенштока завжди тягнуло до творчості маловивчених і забутих письменників. Завдяки його зусиллям широкому читачеві стали відомі українські поети-романтики 20-40-х років XIX сторіччя. Він відкриває читачеві імена українського поета і фольклориста І. Манжури і російського поета-демократа некрасовського періоду Л. Трефелева, автора пісні «Дубинушка», що стала вже народною. З його легкої руки побачило світ зібрання творів І. Манжури. А життю і творчості Л.Трефелева він присвятив одну із своїх монографій. Але головним напрямом творчих пошуків І.Айзенштока, з перших же кроків в літературознавстві, стало вивчення життя і творчості Т.Г. Шевченка. Ще в 1922 році він виступає зі статтями, в яких піднімає питання про необхідність нового більш глибокого і всебічного підходу до вивчення його ролі і значення для української та світової культури. Ці статті незабаром були випущені у вигляді окремої брошури під назвою «Шевченкознавство - сучасна проблема». У 1924 році Айзеншток був включений до складу оргкомітету зі створення Інституту Тараса Шевченка (за прикладом Пушкінського будинку в Ленінграді). Інститут почав свою роботу в 1926 році, а Айзеншток став його першим вченим секретарем.

У 1928 році виходить у світ його робота «Організація шевченкознавства», в якій молодий вчений зазначав, що хоча пророблена раніше в цьому напрямку робота створює враження масштабності, насправді ж страждає одноманітністю, декларативністю і відсутністю глибини. У зв'язку з цим він писав: «…Організація шевченкознавства стала на порядку денному - не тільки як противага минулій несистемності, але як важлива науково-організаційна проблема». У цій же роботі Айзеншток приводить своє бачення організаційної структури Інституту Т.Шевченка. Слідом за цим з'являються одна за одною його статті, що позначили генеральний напрямок в його Шевченкіані. Айзенштоку належить і перша публікація «Щоденника» Т.Шевченка, який побачив світ під назвою «Щоденник» в 1925 році. Фундаментальну роботу проводить він у ті роки по складанню коментарів до дванадцятитомного зібрання творів Т.Шевченка (1925-1931 рр.). У 1931 році, коли проводилося так зване зміцнення керівного складу Інституту Т. Шевченка партійними кадрами, безпартійного Айзенштока звільнили з посади вченого секретаря. У партію він вступив вже будучи на фронті, в 1942 році. А в ті роки Айзеншток кілька років пропрацював в республіканських видавництвах. У 1934 році Єремія Якович назавжди покидає рідну Україну і переїжджає до Ленінграда, де до кінця своїх днів працював в Інституті російської літератури. Можна припустити, що не по своїй волі покинув він заснований за його участі Шевченківський інститут і перебрався в Пушкінський Дім. Існує достовірна версія, що його від'їзд стався за «доброю» порадою близьких людей. У ці роки, коли розкручувався новий виток репресій по відношенню до української інтелігенції, підозрюваної в «націоналістичних настроях», частина знаних учених так само як і Айзеншток змушені були залишити Україну.

Переїхавши до Ленінграду, Айзеншток продовжує своє дослідження Шевченка. І незабаром в «Литературном наследстве» з'являються його публікації: «Невидані листи Т. Шевченка», «Доля літературної спадщини Шевченка» та ряд інших. Все більше і більше заглиблюючись у творчу лабораторію великого поета, Айзеншток простежує історію створення його творів, використання фольклорного та історичного матеріалу, особливості побудови сюжету, роль автобіографічного елемента в його творчості, характер та обсяг читацьких інтересів Шевченка. Результатом такого аналізу стала монографія «Як працював Шевченко», яка вийшла в Києві в 1940 році. У сферу творчих інтересів Айзенштока входить також дослідження зв'язків Т.Шевченка з російськими письменниками та іншими діячами російської культури. Це знаходить відображення в його статтях «Тургенєв і Шевченко» у журналі «Червоний шлях», «Т.Шевченко і К.Брюллов» в журналі «Образотворче мистецтво». Поява цих статей в українських журналах свідчить про безперервне співробітництво Айзенштока з українськими виданнями. Не дивлячись на те, що Ієремія Якович жив і працював в Ленінграді, він постійно бере участь в наукових конференціях з шевченкознавства і заходах, пов'язаних з шевченківськими датами. З перших же днів Великої Вітчизняної війни Айзеншток йде в ополчення, бере участь в обороні блокадного Ленінграда. Потім він - політпрацівник і військовий перекладач. Його фронтові дороги пролягли від Ленінграда до берегів Дунаю. За участь у бойових діях Айзенштока було нагороджено орденами і медалями. А потім - повернення до улюбленої роботи в тиші бібліотек та архівів. Втім, і сам Айзеншток за багато років зібрав власну величезну бібліотеку. Після його смерті Академія наук придбала більшу частину цієї колосальної колекції книг. Лише в Наукову бібліотеку України ім. В. Вернадського було передано понад двадцяти однієї тисячі найменувань. В анотації, складеної співробітниками НБУ ім. В. Вернадського вказано, що широкий діапазон фонду цієї колекції відповідає настільки ж широким науковим інтересам вченого. Тут роботи з літературознавства, філософії, історії, педагогіки, політики, питань релігії, музики, живопису, різні енциклопедії, довідники, словники тощо. В останні роки життя Айзеншток знову не раз звертається до своєї Шевченкіани. Він готує до видання російською мовою чотиритомне зібрання творів Т.Г. Шевченка, робить до нього ґрунтовні коментарі. Ієремія Якович став ініціатором та співавтором першого в світі персонального енциклопедичного видання «Шевченківський словник», який було відзначено Державною премією УРСР ім. Т.Г. Шевченка. Але, як не дивно, чомусь Айзенштока серед лауреатів не виявилось.

Ієремія Якович Айзеншток помер 7 червня 1980 року на 81-му році життя. Його вдова - відомий фахівець з сербсько-хорватської мови Ірина Арбузова передала його обширний архів відділу рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Це зібрання документів вражає багатою епістолярною спадщиною Айзенштока з діячами науки і культури, важко переоціненими архівними матеріалами (переважно в копіях) з історії літератури України XIX століття. В архіві велика кількість неопублікованих робіт, широта тематики яких вражає. Не можна не назвати хоча б кілька з них: Збірник « Декабристи на Україні», «Спогади про Драгоманова», «Гоголь і фольклор», «Белінський і українська література» та багато іншого.


Пам’ять

Ajzenshtok.jpg
Айзеншток Ієремія Якович


Ajzenshtok1.jpg
Ієремія Айзеншток в молоді роки


Ajzenshtok2.jpg
Ієремія Айзеншток, Дмитро Багалій, Сергій Пилипенко


Бібліографія

Шевченко, Тарас Григорьевич. Собрание сочинений: В 4 т. / Тарас Григорьевич Шевченко; Тарас Шевченко; ред. И. Я. Айзеншток, Ф. Я. Прийма; предисл. Ф. Я. Приймы; ил. автора. - М.: Правда. - 1977. - (Библиотека "Огонек").-Т. 1. - 1977. - 431 с.: 5 л. ил.

Шевченко, Тарас Григорьевич. Собрание сочинений: В 4 т. / Тарас Григорьевич Шевченко; Тарас Шевченко; ред. И. Я. Айзеншток, Ф. Я. Прийма; ил. автора. - М.: Правда. - 1977. - (Библиотека "Огонек").-Т. 2. - 1977. - 496 с.: 4 л. ил. - Алф. указ. стихотворений и поэм: с. 486-491

Шевченко, Тарас Григорьевич. Собрание сочинений: В 4 т. / Тарас Григорьевич Шевченко; Тарас Шевченко; ред. И. Я. Айзеншток, Ф. Я. Прийма; ил. автора. - М.: Правда. - 1977. - (Библиотека "Огонек").-Т. 3. - 1977. - 446 с.: 4 л. ил.

Шевченко, Тарас Григорьевич. Собрание сочинений: В 4 т. / Тарас Григорьевич Шевченко; Тарас Шевченко; ред. И. Я. Айзеншток, Ф. Я. Прийма; ил. автора. - М.: Правда. - 1977. - (Библиотека "Огонек").-Т. 4. - 1977. - 431 с.: 4 л. ил.

Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. - Київ: Головна редакція УРЕ, 1976. - С. 26-27.

Бородін В. С. Айзеншток Ієремія Якович // Українська літературна енциклопедія. - Т. 1. - К., 1988. - С. 30-31

Шевченко, Сергій. Один із фундаторів радянського шевченкознавства / Сергій Шевченко // Народне слово. - 2015. - 1 січня. - С. 8: портр.

Селіверстова, Світлана. Ієремія Якович Айзеншток / С. Селіверстова // Слово і час. - 2008. - № 9. - С. 87-88: фото


Web-ресурси

Айзеншток. Як працював Шевченко

Ієремія Айзеншток. Котляревщина

Aizenshtok, Yarema

АЙЗЕНШТОК Ієремія Якович

Айзеншток Ієремія Якович

Особисті інструменти
Простори назв

Варіанти
Дії
Навігація
Інструменти